Кому належить голос у вінницьких трамваях?
  • Кому належить голос у вінницьких трамваях?
  • Кому належить голос у вінницьких трамваях?
  • Кому належить голос у вінницьких трамваях?
10 Жовтня
09:20

Кожного ранку, дня, вечора, чи іншої робочої пори доби, проїжджаючи у громадському транспорті, уся Вінниця чує такі, або подібні слова: «Вулиця Театральна, наступна зупинка – площа Гагаріна», «Обережно! Двері зачиняються, наступна зупинка – Лісопарк».

За вікнами трамваїв і тролейбусів пропливає місто, вулиці, будинки, життя. І уже близько семи років два чудових жіночих голоси озвучують кожне місце призначення громадського транспорту. Щодня люди виходять, заходять, з багажем і без нього, сидять чи стоять, поступаються місцем, чи бездушно дивляться у свої телефони, їдуть довгим маршрутом від початкової до кінцевої точки, чи проїжджають всього лише кілька хвилин.

Життєвий конвеєр за один день прокручує тисячі вінничан, які задумуючись чи ні, вхоплюють своїми слуховими аналізаторами голоси, які кожнісінького дня лунають у вінницьких тролейбусах і трамваях. Не від одного жителя міста чула: «Цікаво, кому належить цей голос?»

Сприймаючи лише слухом, не бачачи людини, ми її собі самі уявляємо, фантазуємо, змальовуємо в своїй уяві. Тоді формується свій образ і ми розуміємо, що це ніякий не робот, це жива людина. Сьогодні «Інформаційна Вінниччина» вирішила познайомити всіх вінничан з людиною, голос якої ви чуєте, їдучи на роботу, відпочинок, додому…

Літня полуднева спека припікала чуби темноволосих хлопців на Театральній площі, дівчатка смакували морозивом і намагалися знайти затишне місце, куди б не потрапляло гаряче сонечко. Світловолоса жіночка, озираючись довкола, чекала на зустріч зі мною. Серпневий вітерець розвівав її волосся і незграбно навівав на обличчя.

– Здраствуйте, Олю! – першою привіталася жінка.

– Доброго дня, пані Людмило! – відповіла я.

 Перший голос, який наш інформаційний портал відкриває вінничанам, належить Людмилі Балинській – відомій вінницькій журналістці радіокомпанії «Місто над Бугом».

У сквері Козицького, втікаючи від спекотного повітря, та не заховавшись від людей, які там відпочивали під час обідньої перерви, ми і розпочали нашу розмову.

– Людмило Миколаївно, розкажіть вінничанам, у якому саме транспорті звучить Ваш голос?

– Шість років тому Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління звернулося до керівництва нашої радіокомпанії з проханням записати тексти для озвучення зупинок міста. На той час таке явище спостерігалося хіба що у київському метро та у найбільших містах України. Мій голос звучить у трамваях, моєї колеги – у тролейбусах.

– Текст писали Ви самі?

– Ні, працівники управління дали нам готовий текст. Ми просто його озвучили і поки що за цих кілька років нічого не змінювалося. Чому обрали саме мене – не знаю, хоча приємно.

– Коли тільки почав лунати Ваш голос, якою була реакція знайомих, які розуміли, що він належить саме Вам?

– Першою ж відреагувала мама. Більше того, коли я розповіла їй спочатку лише про таку пропозицію, вона сказала: «Ну ти ж не Левітан!». Так, я не диктор, тому навіть і не задумувалась: виберуть мене, чи ні. Але одного разу, коли мама їхала 4 маршрутом, то все таки почула мене і була здивована. Сказала, що спочатку мене навіть не впізнала. Друзі тоді часто говорили, що чули мої оголошення про зупинки. Зараз це уже для всіх звично.

– Щось змінилось після цього у Вашому житті?

– Коли львівська делегація побувала у Вінницькому трамвайно-тролейбусному управлінні, то мене також попросили начитати автобусні зупинки для цього чудового історичного міста Лева. Щоправда, чужі місця було не так легко озвучувати. Начитуючи вінницькі зупинки, я мимоволі уявляла, де знаходиться кожна з них, як виглядає, з чим асоціюється. Я вже знала, як краще вимовити ту чи іншу назву, де зробити потрібний логічний наголос. Географію Львова знаю погано, тому не маючи уявлення про що читаю, були зовсім інші відчуття.

– Пані Людмило, скажіть, будь ласка, скільки років Ви вже присвятили журналістиці?

– Закінчивши у 2000 році педагогічний університет з освітою філолога, пішла працювати у редакцію громадсько-політичного тижневика «Подільський телеграф». Після двох років роботи в газеті, прийшла на радіо «Місто над Бугом», де і зараз працюю, вже – 11 років.

- Якщо порівнювати досвід роботи в газеті і на радіо, то за кількістю відданих років радіожурналістиці, очевидно, що більше Вам подобається радіо?

– Так, це зовсім інша специфіка. Якщо у газеті можна розбігтись і описати все в різних фарбах, то на радіо ці можливості обмежує час. Треба працювати зі звуком. Дуже важливо, щоб усе правильно звучало, щоб тебе почули і зрозуміли. Там, де можна прочитати кілька разів одне речення, на радіо суттєво, щоб тебе почули і вловили настрій з першого разу.

– Коли був Ваш журналістський дебют?

- В одинадцятому класі написала першу замітку у «Вінницьку газету». Тоді отримала від вінницького письменника і публіциста Анатолія Бортняка лист про те, що редакції сподобався «мій шедевр», кілька матеріалів опублікували і я можу й далі дописувати.

– Для Вас, як жінки, що важливіше: сімейне життя чи робота?

– Ольга Кобилянська у одному зі своїх романів писала: «Не можна служити двом Богам», - посміхається жінка. – Маючи певний життєвий досвід, можу собі дозволити погодитися з письменницею. Я люблю свою роботу. Тому все своє життя поки що присвячую їй, проте і про серйозні стосунки також задумуюсь. Важливо балансувати, щоб ні одна із цих важливих гілок життя не була ущемленою. Сімейні проблеми не повинні впливати на рівень роботи, і навпаки – сіра буденність, яка іноді атакує, не має руйнувати сімейний затишок.

– Людмило Миколаївно, що для Вас робота: ремесло чи захоплення?

– Це творча, романтична професія, постійні зустрічі з цікавими людьми. Це не завод і не фабрика. Ні, це не ремесло. Але є один нюанс: як тільки-но ти десь відлучаєшся або розслабляєшся – тебе вибиває з колії. Треба постійно бути в курсі всіх подій. Під час відпустки я не можу собі дозволити вимкнути телефон. Я завжди на зв’язку, бо знаю, що в будь-який момент мені можуть зателефонувати. Це ненормований графік, іноді й без вихідних.

– А як до цієї ненормованості і непостійності ставляться Ваші рідні? Вони вже звикли?

– Батьки спочатку зовсім не могли зрозуміти мене. Вони дивувалися, як можна йти ще на якесь завдання, якщо робочий день у когось вже давно закінчився, або працювати у суботу чи неділю. Мати все життя була бухгалтером і роботу виконувала чітко за графіком. У мене ж – все інакше.

- Що за ці кільканадцять років Вашої діяльності змінилося в інформаційному світі Вінниччини?

– Ну, по-перше, моя робота – це спосіб життя. По-друге, не кожен дипломований журналіст може бути професіоналом. По-третє, треба любити свою роботу. Я люблю, – впевнено зазначає жінка. – По-четверте, не кожному вдається довго працювати в такому навантаженні. Усе збирається в сукупності і утворює своєрідний процес. Мені здається, як раніше журналісти працювали, так працюють і сьогодні. Щоправда, колись було більше цензури, певних заборон. Зараз – можна вільно почувати себе в інформаційному просторі. З’явилися нові формати, нове бачення молодих людей.

– Дехто з журналістів-практиків розповідає, що з часом відчувається фізично-моральна втома. За роки своєї роботи, Ви подібного ще не відчували?

– Коли насичений графік, багато інформації і роботи – фізична втома, звичайно, відчувається. Але це не надовго. Це минає, проходить. Про моральну втому нічого не знаю. Постійне спілкування з людьми, навпаки – заряджає, додає творчого адреналіну.

– Як релаксуєте, розслабляєтесь від великого потоку інформації?

–Буває так: працює, працюєш і розумієш: стоп, треба відпочити… Навушники, музика і кілька хвилин занурення у музичний світ. От навіть сьогодні – слухала Рахманінова. Треба почерпнути якесь натхнення, створити для програми конкретний настрій – одразу ж слухаю музику.

– Пані Людмило, скажіть, як Ви розпочинаєте свій робочий день?

– Усі мої колеги знають, що ранок я розпочинаю з чашки доброї кави.

День і його продовження, вечір і плавний перехід у ніч Людмила Балинська віддає роботі, новим ідеям, творчим задумам.

Під час розмови, зеленоока журналістка, цитуючи Карла Маркса, зазначила, що «щаслива та людина, яка з радістю йде на роботу і з ще більшою радістю повертається додому». Тому, довго не роздумуючи, називає себе щасливою. Приємна, тактовна, толерантна вінничанка стверджує, що асоціює себе з літом, бо цієї прекрасної пори народилася. Хоча, вперше, коли я зустріла цю людину, у мене виникла асоціація з весною: мрійливою, романтичною, свіжо-різнобарвною. Зрештою, спочатку кожен сам малює образ людей, з якими бачиться вперше, а вже потім співставляє, чи дорівнює перше враження процесу спілкування.

Цю людину я для себе відкривала поетапно: спочатку був голос. Так, саме той голос, який ви, вінничани, чуєте кожного дня у трамваях рідного міста. Потім – зустріч і асоціація зі свіжістю весни, далі – розмова і відкриття у жінці великого життєвого досвіду, професійності, цілеспрямованості та вихованості. Усе це в сукупності, як ви вже зрозуміли, створило зразковий образ чудової людини, яку не кожен день зустрінеш у своєму житті. Її ім’я повністю відповідає характеру і життєвій позиції. Людмила (людям мила) є справді щирою та привітною жінкою.

Коротка життєва характеристика Людмили Балинської:

Місце народження: Вінниця;

Знак зодіаку: рак;

За східним гороскопом: кінь;

Пора року: літо;

Улюблений колір: синій і червоний;

Погодні умови: тихий дощ;

Асоціація з річкою: бурхлива, швидкоплинна з невпинною течією;

Стихія: вода, яку прирівнює свободі;

Місце відпочинку: море, історично-культурне збагачення;

Захоплення: книги, екскурсії;

Остання прочитана книга: «Тіло™» Вікторії Гранецької.

Автор: Ольга Урсуленко
Коментарів 0

Читайте також:

23 Березня
В ДТП на Вінниччині постраждали четверо осіб
23 Березня
У Вінниці озвучуватимуть книги сучасних письменників для незрячих людей
23 Березня
Вінницькі рятувальники допомогли котові, який добу просидів на дереві
23 Березня
На Вінниччині чоловік пограбував та ледь не зґвалтував жінку, яку підвозив
23 Березня
«Дівчина сонця» з Вінниці просила у Верховній Раді закінчення війни (ФОТО)
23 Березня
Піснями «ОЕ» та «О.Torvald» вінничани відзначатимуть День народження рок-н-ролу

Всі новини

13:50
Чтв
В ДТП на Вінниччині постраждали четверо осіб
13:14
Чтв
У Вінниці озвучуватимуть книги сучасних письменників для незрячих людей
12:31
Чтв
Вінницькі рятувальники допомогли котові, який добу просидів на дереві
11:50
Чтв
На Вінниччині чоловік пограбував та ледь не зґвалтував жінку, яку підвозив
11:01
Чтв
«Дівчина сонця» з Вінниці просила у Верховній Раді закінчення війни (ФОТО)
10:35
Чтв
Піснями «ОЕ» та «О.Torvald» вінничани відзначатимуть День народження рок-н-ролу
10:09
Чтв
Об’єкти Бершадського, Гайсинського, Теплицького та Тростянецького районів будуть профінансовані за рахунок Фонду регіонального розвитку
09:43
Чтв
Вінничанин «під кайфом», який віз наркотики, попався «копам» (ФОТО)
08:50
Чтв
Вінницьких жінок навчать бути файними матусями
08:00
Чтв
Сьогодні – день усесвітнього словесного і невербального знаку ОК
18:18
Срд
Громади Вінниччини, які не могли об’єднатися через закон, отримали таку можливість
17:09
Срд
Що залишиться від Дністра на Вінниччині, якщо збудують шість нових ГЕС?
16:21
Срд
Чергова звістка про двохсотого: біля Маріуполя поліг вінничанин
15:45
Срд
Під Вінницею димить: люди палять сухостій (ФОТО)
15:10
Срд
Вінниччина отримає кошти на розробку програм із туризму
14:12
Срд
Під час години Землі Вінниця вимкне світло і збиратиме макулатуру
13:35
Срд
Під звуки оркестру поліцейські Вінниці вчили дітей абетці регулювальника (ФОТО, ВІДЕО)
12:41
Срд
Мурованокуриловецький район виводять із карантинної зони
11:52
Срд
Вінницький суддя закликав не їсти булки з маком, бо то - страшний наркотик (ФОТО)

Будьте першими
в курсі останніх новин з
Інформаційною Вінниччиною

підпишіться на наші новини через соцмережі

Дякую, я вже підписаний на "Інформаційну Вінниччину"