Кількість звернень на Вінниччині зменшилась за різними причинами

Проблема домашнього насильства з початком повномасштабної війни в Україні лише загострилась. Додаткові хвилювання через обстріли, нестачу грошей та загальну ситуацію в країні ускладнили і сімейні стосунки. Втім, не всі жінки готові розповідати про домашнє насильство, адже вважають, що під час війни їхні проблеми не такі й вже важливі. У Департаменті соціальної і молодіжної політики Вінницької ОВА в інтерв'ю для I-VIN.INFO розповіли про ситуацію із домашнім насильством на Вінниччині.

– Домашнє насильство до повномасштабної війни і зараз – чи щось змінилось, чи з’явились особливі аспекти? Якби Ви назвали цей етап в роботі з жінками, які потерпають від домашнього насилля?

– Звичайно, зміни відбулися. Ситуація, в якій опинилася наша країна внаслідок військової агресії російської федерації проти України, позначилася на всіх аспектах суспільного життя українців. Щодо звернень стосовно вчинення домашнього насильства, то їх кількість зменшилася відносно аналогічого періоду минулого року. Згідно з інформацією Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за 9 місяців 2022 року в області зареєстровано 7087 звернень щодо вчинення домашнього насильства. За 2021 рік таких звернень надійшло 13092.

На перший план вийшли проблеми, пов’язані з війною і викликаними нею загрозами, інші питання відійшли на другий план. Також велика кількість жінок з дітьми виїхали за кордон, що є однією із можливостей дистанціюватися від кривдника.

Особливим аспектом в роботі з постраждалими від домашнього насильства є боротьба з хибною думкою «чи правильно я вчиняю, що думаю про свої проблеми під час війни». Багато постраждалих від домашнього насильства наразі замовчують свої проблеми, помилково вважаючи їх не важливими.

Всім відомо, що з’явився новий різновид насильства, пов’язаний із злочинною агресією рф та окупацією українських територій військами загарбників.

Фото: dyadkovychi.org.ua

Що стосується захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства, в рамках реалізації пілотного проєкту «Барнахус» у Вінницькій області проведено 14 допитів, якими охоплено 14дітей, з них 12дівчаток та 2хлопчики. Вікова категорія дітей становить 6-18 років.

З 24 лютого 2022 року розширився перелік категорій дітей, з якими проведено допити, а саме: діти, які постраждали внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Загалом під час воєнного стану в Барнахусі допитали 10 дітей, з яких шість постраждали від ракетного обстрілу 14.07.2022 року в м. Вінниця.

– Найчастіше до вас звертаються жінки, які постраждали від фізичного насильства? Чи є й інші, над якими вчиняли економічне, психологічне та сексуальне насильство?

– Найбільше звернень фіксується щодо вчинення фізичного та економічного насильства. Але, зазвичай, випадки насильства поєднують в собі одночасно декілька, а то і всі його види: фізичне, економічне, психологічне і сексуальне.

Інфографіка: legalaid.gov.ua

– Ви працюєте лише з жінками, чи трапляється, що й чоловіки звертаються щодо вчинення по відношенню до них домашнього насильства?

– Із загальної кількості звернень, що надійшли у 2022 році щодо вчинення домашнього насильства, 69% належить жінкам, 27% - чоловікам, 4% - дітям.

– Серед тих, хто звертається до Вас, чи були такі жінки, котрі періодично стають жертвами домашнього насильства? З такими найважче працювати? Що їм можна порадити?

– Трикутник Карпмана — це найпоширеніша модель взаємин між людьми. Вперше описав її класик трансактного аналізуСтівен Карпманв 1968 році. На жаль, жінок із синдромом «жертви», які постійно перебувають у цій парадигмі, зустрічається чимало. Адже у них відбувається звикання та залежність від «кривдника». Звісно, що з такими особами працювати важче, але важливим є усвідомлення проблеми та готовність її позбутися. Результат напряму залежить від можливості здійснення внутрішніх трансформацій.

Фотоколаж: legalaid.gov.ua

– Які чинники, на Ваш погляд, грають головну роль, коли жінка змушена терпіти домашнє насильство?

– Основними чинниками можуть бути: страх, залежність, стереотипи виховання, маніпуляції на важливих речах, тощо. Жінки, на жаль, ще досі бояться осуду та розголосу.

– Як Ви думаєте, прихованих (ніде незафіксованих) випадків домашнього насильства могло би бути стільки ж, скільки зареєстрованих зараз? І чому ці факти приховують? З чим це пов’язано?

– Випадків домашнього насильства, насправді, набагато більше, ніж офіційно зареєстровано. Іноді ті, хто є жертвами, навіть, не свідомі того. У багатьох насильство асоціюється лише із застосуванням грубої фізичної сили, а психологічні і економічні аспекти не розглядаються як його прояв. Крім того, велику роль відіграють попередньо перераховані причини замовчування.

– Згадайте випадок (не називаючи імен), який Вас вразив/шокував?

– Кожен окремий випадок – це історія життя окремої людини, яка має свої особливості, що до кінця не виносяться на загал. Трапляються випадки, коли жінки продовжують ходити по «колу насильства», знаходячись в нестерпних умовах. Інші знаходять в собі сили його розірвати і починають будувати нове життя, вільне від образ, принижень і застосування сили, для себе і своїх дітей. А згодом знаходять своє призначення і реалізують себе в допомозі іншим, хто потерпає від насильства.

Інфографіка: legalaid.gov.ua

– Що б Ви порадили жінкам, які потерпають від домашнього насильства, але бояться про це говорити?

– Потрібно проаналізувати ситуацію і відповісти собі на запитання, чи варто витрачати своє дорогоцінне життя на тих людей і обставини, заручниками яких ви стали? Які емоції відчуваєте Ви і ваші діти? Чи такого життя Ви для себе прагнете? Якщо однозначною буде відповідь, що ви гідні кращого – починайте рухатись і позбавлятися страхів. Темп руху і шляхи визначаєте Ви! Головне, що ми маємо сьогодні систему служб, закладів і органів - суб’єктів взаємодії, які спроможні надати необхідну Вам допомогу. У Вінницькій області створено 30 спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства: 12 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, 3 притулки, 2 денні центри, 5 кризових кімнат та 8 служб первинного соціально-психологічного консультування, які фінансуються за рахунок коштів обласного та місцевих бюджетів. Лише послугами тимчасового прихистку за 9 місяців 2022 року скористались 30 жінок та 52 дитини.

Шлях подолає той, хто йде! Почати можна з регіональної лінії довіри, зателефонувавши за номером 0800750475, або на Урядову гарячу лінію 1547. Ви анонімно і безкоштовно отримаєте всю необхідну інформацію щодо можливих подальших дій, виходячи з вашої конкретної ситуації і потреб, будь то тимчасовий прихисток, психологічна чи медична допомога, юридична консультація тощо.

Жінки вважають свої проблеми незначними під час війни

Втім, психологи, які працюють із жінками, які потерпають від домашнього насильства, впевнені, що велика кількість жертв домашнього насильства не звертаються за допомогою. І їх кількість наразі ж дуже великою.

«Зараз усі переживають важкі часи. Деякі жінки вважають свої проблеми неспівставними із загальною важкою ситуацією в Україні. Вони міркують так: «Порівняно з іншими у мене взагалі все нормально: є дім, є все в домі. Ну, чоловік б’ється. Але це не таке вже велике горе». І такі жінки терплять знущання над собою», - зауважує психотерапевтка Марія Фабрічева.

Фото надане Марією Фабрічевою

Також пані Марія зазначає, що на початку повномасштабної війни кількість звернень була мінімальною. Адже тоді всі настільки потужно згуртувались, що на деякий час гендерно обумовлене насильство майже припинилось:

«Чоловіки пішли в ЗСУ, ТрО, волонтерство. З’явилась зайнятість, підтримка, повага, вони закумулювали свою силу та направили її проти спільного ворога. Деякі жінки з дітьми виїхали за кордон. Відстань також впливала на стосунки – хвилювання один за одного, підтримка одне одного. Але ж ми не можемо виключити тих, хто нікуди не пішов, продовжував вживати алкоголь та наркотичні речовини. Хто як був пасивним агресором, так ним і залишився. Він лише каже: «А я міг би», а залишається вдома і викручує мізки жінці і дітям».

Насильство зазвичай вчиняє пасивний агресор

Він відчуває себе нереалізованим та незадоволеним собою, відчуває себе боягузом, говорить психотерапевтка.

«Однак, замість того, щоб робити щось корисне та брати відповідальність на себе, він виміщує свою незадоволеність на дружині і дітях. І оця пасивна агресія, яка спрямована на близьких, на слабшого, якраз є частиною пасивної поведінки. Дехто може запитати: «Яка ж це пасивна поведінка? Людина кричить, б’ється, ґвалтує». А людина такою поведінкою намагається втекти від відповідальності за себе, за свої дії та за свою бездіяльність: «Я би міг, але…». Це корисно розуміти й більш глобально: пасивна агресія якраз проявляється з боку рф. Вони теж замість вирішувати свої внутрішні проблеми нападають на інших».

І зараз в нашій країні багато болю: багато страждання на війні, багато смертей, багато зруйнованих будинків, міст, містечок та сіл.

«Втім, в нашому середовищі досі зберігається відлуння тоталітарних, токсичних скрепів: «Є люди, яким гірше, ніж мені. Ну, і що, що він напився знову?», або як моя клієнтка казала, яка дозволяє про це казати, щоб інші жінки знали: «Він так нормальний. Але коли вип’є, потрібно всі ножі ховати». А це говорить про потенційно агресивну поведінку. З таким бажано розлучатись, бо він небезпечний і не може контролювати себе, - зазначає Марія Фабрічева. - Але наші жінки міркують по-іншому: «Я десь потерплю, промовчу, знівелюю». І купол болю накриває наше суспільство. Люди наче «міряються» горем і це не дає можливості проживати свої відчуття».

Інфографіка: legalaid.gov.ua

Виникає ситуація, коли кажуть: «Порівняно з іншими у мене взагалі все ок. У мене є дім, і все в домі. Ну, і що, що б’ється…»

«Будь-яке насильство не можна виправдовувати війною»

«Ми зараз проходимо нетипову психологічну кризу, адже у нас не було особистого досвіду проживання повномасштабної війни. І щоб вижити в цих умовах, ми опускаємось на нашу психологічну базу (там, де чітко відпрацьовані система загроз та система самодопомоги). Але якщо на цій базі є щось на кшталт ідентифікації з агресором, терпіння агресивної поведінки, обумовлене сімейним вихованням абощо, людина буде терпіти таке ставлення», - наголошує пані Марія.

І радить перш за все оцінити ситуацію в родині, щоб знати, як діяти далі.

«Якщо вам здається, що в домі щось коється не те: вас б’ють, на вас кричать, має місце приниження, образи, знецінення, жорсткі погрози, шантаж, спекуляції, побої, зґвалтування, це не можна виправдовувати війною. Побутове насильство не можна виправдовувати тим, що в країні йде війна, - підкреслює психотерапевтка. - І це стосується будь-якого насильства: економічного, психологічного, сексуального, фізичного. Насильства по відношенню до будь-кого: жінки, чоловіка, дітей. Війна не може виправданням будь-якої залежної поведінки: «Я п’ю, бо війна» - «Ні, ти п’єш, бо звик завжди так робити».

Інфографіка: msp.gov.ua

Психотерапевтка радить в такому випадку захистити себе хоча б на мінімальному рівні – звернутись до організацій «Ла Страда», «Розірви коло» та інших. Є гарячі лінії різноманітних установ та організацій.

Крім того, запрацювала гаряча лінії для чоловіків +380 (67) 752 23 45, куди можна телефонувати цілодобово, анонімно, безкоштовно.

«У нас в суспільстві немає такої культури, але це теж відповідальний крок. Це абсолютно нормально – звернутись до фахівців, коли не вдається опанувати негативні емоції. Замість того, щоб вдарити дружину, подзвоніть, скажіть, що у вас агресія. Там допоможуть, бо там працюють професійні люди», - запевняє Марія Фабрічева.

Також влітку запрацювали стаціонари для переселенців та усіх тих, хто переніс психологічну травму через воєнні дії в Україні. Можна зателефонувати за номером +38 (096) 274-59-54 до Київського міського кризового центру «Соціотерапія» і отримати допомогу або консультацію. Адже ми можемо бути травмовані і не знати цього.

«Перший крок треба зробити вам самим»

Менш з тим, все має вирішити сама людина – куди їй звертатись і що робити далі.

«Вирішіть для себе, чи варте проживання поряд з людиною, яка навіть у такі буремні часи не може вам надати хоч крихту підтримки. Якщо є можливість кудись переїхати – до мами, подруги, батька, бабусі, кого завгодно, - наполягає психотерапевтка. – Допомогти можуть також мобільні бригади «Розірви коло» та поліція, які приїдуть і розкажуть, що робити. Але ці конкретні кроки треба зробити вам самим. Довзволити собі почати робити ці кроки».

Тільки сама людина може змінити своє життя. Інакше все залишиться без змін. Проте, не завжди жінки готові піти на такий крок навіть після систематичних побоїв.

Фото: ukrinform.ua

Жінки бояться заявляти на своїх чоловіків-кривдників

«Свекруха мені завжди нашіптувала: «Куди тобі йти з двома дітьми? Кому ти потрібна? А мій син не завжди ж такий. Він тебе дуже любить. Просто у нього робота така, іноді не може стриматись і сил розрахувати». І привозила мені купу дарунків: то сережки золоті, то брошку. Вони люди заможні, могли собі дозволити. І машину мені купили. Я терпіла, хвилювалась, що сама не зможу утримувати дітей. Після чергового «розпускання кулаків» чоловік завжди на колінах вимолював у мене прощення, обіцяв, що більше ніколи пальцем не зачепить. А через деякий час – знову бив», - розповідає свою історію вінничанка.

Вона скаржилась на своє життя матері та сестрі. Сестра радила розлучатись з чоловіком, а мати відмовляла. Мовляв, родина чоловіка дуже впливова, ще дітей заберуть при розлученні.

«Допомогла сестра, знайшла юристку, яка проінструктувала, що треба робити. Чітко все розписала, як мені діяти, щоб покинути чоловіка з найменшими ризиками і втратами для мене, - каже жінка. - Я їй все життя буду вдячна. До того ж, не взяла з мене ні копійки. Згодом я познайомилась з гарним чоловіком і ми разом з дітьми переїхали до нього за кордон».

Діти досить часто стають жертвами домашнього насильства

На жаль, жертвами домашнього насильства досить часто стають і діти. Правозахисниця Марина Лукіянова коментує:

Фото надане Мариною Лукіяновою

«Часто потерпілими від домашнього насильства стають діти, адже батьки у розпалі суперечки не помічають дітей або навіть застосовують до них насилля. За правовою допомогою частіше звертаються жінки, в поодиноких випадках чоловіки. Але не потрібно забувати про дітей, які не обираючи, стають заручниками ситуації та можуть зазнати не лише фізичного насилля, а й психологічного.

Так, вони самостійно можуть звернутись до фахівців центрів чи бюро, розповісти ситуацію, що склалась. Проте, саме батьки є їх законними представниками. То що ж робити у випадку, коли кривдником є мама чи батько. У таких випадках на захист законних інтересів стають бабуся (дідусь, тітки) органи опіки та піклування, соціальні служби, поліція.

У такому випадку варто згадати і проєкт «Барнахус», який реалізовується у Вінницькій області. Щоб уникнути додаткової травматизації дитини чи підлітка, відповідні служби відвідують спеціалізовану кімнату для отримання інформації від дитини».

Підтвердженням жорстокого поводження батьків з дітьми стають кримінальні справи.

У Вінницькій обласній прокуратурі повідомили, що 26 жовтня 2022 року суд дослухався до їх аргументів та визнав винним 56-річного мешканця Хмільницького району, який кілька років ґвалтував свою малолітню доньку. Шантажував, щоб донька нічого нікому не розповіла: погрожував вбити її матір, а її покалічити.

Рік тому набула розголосу справа 38-річного ґвалтівника своєї 17-річної доньки. Поки мати дитина була на заробітках за кордоном, батько знущався над донькою: бив, залякував та ґвалтував.

Начальниця відділу комунікації Головного управління Нацполіції у Вінницькій області Зарина Маєвська зазначає, що за 9 місяців 2021 року було 11024 звернень щодо домашнього насильства. Відкрили 119 кримінальних проваджень. А за 9 міс 2022 року кількість звернень зменшилась до 7087-ми, а кримінальних проваджень – до 63-х.

Цей матеріал підготовлений в рамках проєкту ГО «Ла Страда-Україна» та ГО «Жінки в медіа» за підтримки International Media Support (IMS).

Нагадаємо, українські медійники провели у Республіці Молдова три круглих столи на тему попередження домашньому насильству.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: pishchanska.otg.dp.gov.ua