Випробування на шляху та спроможність не зупинятись.

Camino Podolico — шлях довжиною понад 250 кілометрів, який поєднує Вінницю та Кам’янець-Подільський через історичну дорогу Бару. Під час проходження шляху можна насолодитися краєвидами місцевості, а опісля отримати сертифікат за його проходження. Інформаційна Вінниччина мала нагоду взяти інтерв’ю у вінничанина Сергія Богданова, одного з перших пілігримів Camino Podolico.

Розкажіть, чому Ви вирішили пройти Подільський шлях святого Якова (Camino Podolico)?

— В звичайній своїй подорожі я зустрів дівчину, яка розповіла, як вона проходила Шлях святого Якова (Camino de Santiago). І мене це так захопило, що я вирішив — як матиму багато вільного часу, хочу пройти цей маршрут. Після цього, на жаль, я не зміг потрапити на Вікенд мандрівників, що відбувався у Вінниці, саме коли розповідали про цей маршрут.

Ви відразу почали готуватись до мандрівки чи відклали її на певний проміжок часу?

— Я чув, що з’явився шлях Camino Podolico, але тоді не надав цьому належної уваги. Коли побачив статтю в Інтернеті, що цей маршрут запустили в дію, я подивився на нього й прикинув відстань. З моїм захопливим катанням на велосипеді, зрозумів, що чотири дні цілком вистачить аби подолати його. Тому, взявши відпустку у зручні дні, я отримав таку можливість.

Ваше рішення було спонтанним чи повністю продуманим?

— Я загорівся цією ідеєю. І лише після цього почав планувати подорож, тобто купувати необхідне обладнання, квитки. Проте залишалось багато відкритих питань. Для прикладу, я брав з собою спальник та гамак для ночівлі, якщо раптом не доїду. Тому і готелі наперед не бронював. Я знав, куди, коли та як їду, та ці питання все рівно мали місце.

Що ви бачили під час своєї мандрівки? Чи робили тривалі зупинки під час яких могли спілкуватися з місцевими жителями або дослідити краєвиди?

— Я насолоджувався природою, було багато цікавих місць. Зустрічав по дорозі також й непересічних людей. Та мені здається, що ті, кого зустрічаєш — найголовніша причина, чому варто їхати чи проходити шлях. Я мав нагоду познайомитись з людиною, яка проходить цей же шлях. Ми розговорились з Анатолієм і я дізнався, що він родом з Бару й проходив шлях пішки. Ми провели якийсь час разом, подорожуючи і спілкуючись. Це цікаво — зустріти незнайому людину зі своєю історією.

Що нового Ви для себе відкрили або ж побачили?

— Цей маршрут вже був частково відкладений у моїй пам’яті маленькими шматочками. Я знав певні дороги, адже подорожував раніше завдяки тур-клубу «Бідняжка». І сам Кам’янець-Подільський відвіданий мною не раз. Тут більше був челендж для себе. Адже дорога займає 250-300 кілометрів, які маєш подолати за обмежений час. Але можу сказати, що це потребує необхідної підготовки.

Що не принесло задоволення?

— Такий досвід поїздки на далеку відстань у мене вперше. Першого ж дня проїхав 100 кілометрів. І звісно ж зробив кілька помилок у підготовці. У мене було мало сумок для велосипеда, в основному наплічник, відповідно боліли плечі та спина. Крім цього, були заминки з маршрутом, так як в більшій мірі він розрахований на пішохода. До того ж, я пробивав кілька разів колесо. Ще одним таким негативом була мала поінформованість людей на деяких точках, щоб можна було відмітитись аби отримати наклейку. Тому потрібен був час, щоб знайти людина, яка знає, що робити.

Що ви переосмислили за час поїздки?

— Я відчув, що можу. Я можу їхати на велосипеді кілька днів підряд, можу проїхати 100 кілометрів, можу планувати подорожі на великі відстані. Мені сподобалась поїздка, тому раджу її усім, можна сказати — рекламую. Навіть шукав напарника для свого шляху, звав людей. Та бажаючих не було, не відгукнувся ніхто.

Опишіть Ваші емоції до, під час та після мандрівки.

— До — я хвилювався, думав — як це сам, невідомим маршрутом? Під час — змінювались. Я був і веселим, і втомленим. Але виїжджаєш на гірку і бачиш той неймовірний краєвид, розумієш — це цього варте. Можна й перепочити, дивлячись на ті пагорби й поле. Після поїздки я вже був стомлений і хотів спати, адже мені потрібно було на роботу наступного дня.

Чи вартий отриманий сертифікат пілігрима трьох днів тривалої дороги?

— Однозначно. Він додає родзинку до цього шляху і відрізняє його з-поміж звичайної поїздки на велосипеді. Ти усвідомлюєш, що в тебе є ряд завдань: приїхати до певної людини, в потрібний час, синхронізуватись з нею, отримати й зібрати всі наклейки, аби був сертифікат.

Плануєте брати участь у схожих подіях?

— Так, я задумувався над цим. Було б чудово повторити цей шлях наступного року, вже враховуючи мої попередні помилки. Також планую скоротити час проходження від трьох до двох днів. Власне, я ще у суботу взяв участь у велопроїзді від тур-клубу «Бідняжка». Це був виїзд в село Демидівка з ночівлею й концертом.

Нагадаємо, у Києві горів український Нотр-Дам — меценати вже збирають кошти на реставрацію.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Сергій Богданов