Інтерв’ю із заступником начальника Вінницької ОВА з питань цифрового розвитку Андрієм Кавунцем

Технології не стоять на місці та поступово входять в усі сфери нашого життя. Ми вже звикли платити за проїзд в громадському транспорті через термінали. Багатьох з нас вже не змусити стояти в черзі до кас за квитками на потяг, адже це можна зробити вдома з телефона. Більшість таких зручних послуг сьогодні доступні у великих містах, але розвиток технологій дозволяє принести їх і в найменші села та селища Вінниччини. I-VIN.INFO поспілкувався із заступником керівника Вінницької ОВА з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Андрієм Кавунцем про те, як Вінниччина пристосовується до цифрових технологій під час війни.

— На Вінниччині реалізується проєкт Міністерства цифрової трансформації України «Індекс цифрової трансформації громад України». З цього приводу хочу запитати, як ви оцінюєте рівень цифровізації та діджиталізації у Вінницькій області і над чим в цьому напрямку треба ще працювати?

— Методика оцінювання рівня цифрового розвитку регіонів існує вже досить давно. Коли я прийшов на посаду заступника очільника Вінницької ОВА з питань цифрового розвитку, ця методика вже існувала. Одним з її показників була наявність в області цієї самої посади. Якщо говорити про рівень цифрового розвитку в області, його можна оцінити наступним чином – за підсумками 2021 року ми були на 16 місці за індексом цифрової трансформації серед усіх областей України, а за підсумками 2022 року ми вже були на сьомому місці за цим показником. Зараз ми хочемо по кожній з громад Вінниччини вирахувати рівень цифрового розвитку. І розпочати вже не точково, а більш системно розвивати рівень цифрової трансформації в області.

— У часи повномасштабної війни питання цифрового розвитку області відійшло на другий план? Чи ця сфера є актуальною та важливою і у воєнний час?

— Війна жодним чином не відсуває необхідність цифрового розвитку. Я б сказав навіть навпаки: з початком війни дуже багато речей нам довелось переводити в цифрову площину. Я згадую перші години війни, коли у нас не було можливості комунікувати традиційними засобами. Тоді ми запустили зустріч у Zoom з представниками усіх громад. І кілька місяців така комунікація діяла 24 на 7. Конкретний приклад необхідності цифрового розвитку в умовах війни – поява застосунку «Повітряна тривога». Зараз в нашій області ним користуються 907 981 людина. Перші тестові спроби запустити цей додаток проводились вже через дві доби після початку вторгнення, і це була відповідь на питання забезпечення повсюдного інформування мешканців області про повітряні атаки ворога. Зараз ми працюємо над тим, щоб через чат-бот «Укриття» можна було шукати найближчі укриття.

— Які ще приклади успішних проєктів з впровадження цифрової трансформації під час війни ви можете навести?

— Свого часу ми з волонтерами запустили систему обліку потреб громад у допомозі вимушеним переселенцям. Спочатку це була звичайна Google-таблиця, в якій кожна громада писала, що їй треба. До прикладу, сто ліжок, така-то кількість продуктів і таке інше. Зараз це величезна система HumanHelps, завдяки якій і міжнародні гуманітарні фонди відслідковують потреби переселенців та намагаються їх задовольнити. До цієї системи додалось багато нових модулів – складський облік, облік видачі гуманітарної допомоги, переселенці можуть подавати індивідуальні заявки на отримання допомоги. Нашу систему пізніше перейняли і інші регіони України – зараз вона працює в Сумській, Луганській та Херсонській областях. Цифрові інструменти показали, що під час війни вони дозволяють дуже швидко та ефективно реагувати на ті виклики, на які за традиційною бюрократичною формою доводилося б реагувати набагато повільніше.

— Яка роль обласної влади у стимулюванні і підтримці ініціатив та проектів у сфері цифрових технологій?

— Ми, як обласна військова адміністрація, відповідаємо за впровадження усіх проєктів Мінцифри на місці. Наведу приклад. У 2021 році в Україні реалізовували дуже корисний проєкт із забезпечення доступу до швидкісного інтернету у сільській місцевості. Ми цей проєкт допомагали впроваджувати на рівні громад, надавали консультації, виїжджали на місця. Результатом стало те, що більше 300 населених пунктів на Вінниччині вперше отримали доступ до швидкісного оптоволоконного інтернету. Хочу зазначити, що в Україні частка покриття швидкісним інтернетом в сільській місцевості складає більше 95 відсотків – це є найвищим показником в Європі. Це лише один з прикладів того, як ОВА впроваджує на місцях ініціативи Мінцифри.

— Міжнародні партнери долучаються до допомоги у цифровому розвитку Вінниччини?

— Від початку повномасштабної війни багато урядів різних країн допомагали нам через міністерство. Нам передавали допомогу, починаючи від вживаної комп’ютерної техніки закінчуючи сучасним обладнанням – серверною технікою, Wi-Fi роутерами, комп’ютерами тощо. Окрім цього у нас є партнери, які працюють безпосередньо з Вінниччиною. Фонд Східна Європа допомагає із розвитком ЦНАПів та цифровим розвитком громад. Також в цьому напрямку нам допомагають проєкти ПРООН та PROSTO, адже розвиток ЦНАПів дуже важливий для допомоги переселенцям з питань реєстрації та відновлення документів. Я зараз не зможу перерахувати усі міжнародні організації, які підтримують цифровий розвиток регіону. Але всі вони розуміють усі переваги впровадження цифрової трансформації.

— Цифровізація освіти – це та необхідність, про яку говорять вже не перший день. Які кроки в цьому напрямку роблять у Вінницькій області?

— Цифровізація освіти має декілька складових. Перша з них – технічна. Ще до початку повномасштабної війни ми реалізовували програму «Державна ноутбук субвенція». В рамках програми ми на область передали більше ніж 2400 ноутбуків закладам освіти. За три-чотири роки планувалось забезпечити всі потреби у комп’ютерній техніці у всіх навчальних закладах області для того, щоб вони могли ефективно проводити дистанційне навчання. Нажаль, повномасштабне вторгнення не дало можливість завершити цей процес. Але і підчас війни ми працюємо в цьому напрямку – протягом 2022-2023 років в навчальні заклади було передано більше 2600 хромбуків та ноутбуків, які були надані міжнародними партнерами.  По-друге, слід згадати про м’яку компоненту цифровізації освіти – програмне забезпечення. Наприклад, продовжується впровадження електронних щоденників та електронних журналів. На кінець 2022-2023 навчального року більше половини шкіл вже ввели ці щоденники та журнали. На початок 2023-2024 навчального року до цієї статистики має додатися ще як мінімум 20-30 відсотків шкіл. Вже цього року під сферу управління міністра з цифрової трансформації України передано питання інновацій та освіти. Це визнання того, що освіта на сьогоднішній день вже поступово переходить в цифровий формат.

— Цифровий розвиток та діджиталізація несуть за собою ризики для цифрової інфраструктури та персональних даних громадян. Чи посилюється кібербезпека пропорційно цифровому розвитку на рівні області?

— Звісно, викликів дуже багато. Необхідність посилення кібербезпеки доводять і постійні кібератаки росіян. Велику частину даних ми зараз активно переносимо у хмарні середовища – це дуже захищений інструмент збереження інформації. Тож, думаю, ми використовуватимемо його і після війни. З іншого боку, виявилось, що цифрові інструменти більш захищені, ніж паперові. На початку війни росіяни захоплювали адмінбудівлі та по паперових списках у реєстрі вираховували учасників АТО, а потім репресували їх та їхні сім’ї. А електронні реєстри були відключені буквально в перші години вторгнення, і доступу до них ворог не отримав. Вважаю, що цифровізація даних громадян лише сприяє їх захищеності. Зараз ми вже маємо багато якісного сучасного програмного забезпечення, яке дійсно допомагає у захисті даних - ми отримуємо його від наших міжнародних партнерів безкоштовно.

— Які плани у напрямку цифрового розвитку області розроблені на найближче майбутнє?

— В найближчі тижні – завершити аналіз ситуації по громадах. Ми хочемо, щоб в кожній громаді з’явився так званий цифровий лідер – особа, яка відповідатиме за цифрову трансформацію громади. Далі почнемо планувати конкретні кроки з розвитку кожної громади. Як я вже зазначав, хочемо активізації в освіті – всі школи повинні мати сучасну комп’ютерну техніку та програмне забезпечення, доступ до швидкісного інтернету навіть в укриттях, використовувати електронні щоденники та журнали. Активно поширюємо зараз напрямок цифрової освіти – адже зараз на порталі Дія.Освіта можна не тільки пройти цифрограм і визначити рівень своїх знань, а й переглянути освітні серіали та навіть – спробувати симулятори тієї чи іншої професії. Активно працюємо над інституційним та технічним розвитком мережі ЦНАП області – вони повинні бути в кожній громаді та зручно і якісно надавати максимум послуг мешканцям громад. Розвиваємо електронний обмін документами – щоб вам не довелося йти з ксерокопіями в ЦНАП чм якусь установу. Там мають бути QR-коди, сканувавши які, до закладу моментально будуть приходити електроні версії документів. Але цифровізація стосується всіх сфер життя, і ми активно впроваджуємо цифрові рішення і в медицині, культурі, містобудуванні та геокадастрі. Це все компоненти того величезного проєкту, який називається «Цифровий розвиток області». Для мене, як для заступника керівника Вінницької ОВА з питань цифрового розвитку, головне завдання – зробити так, щоб усі цифрові рішення, які запускаються на національному рівні, були доступні мешканцям найменших сіл.

Читайте також, майже півмільйона електронних рецептів виписали вінничанам на безкоштовні ліки

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Валентин Вінницький