Ірина Мороз розкрила причини ефективності російської пропаганди

Українці вже звикли до абсурдності та нелогічності наративів російської пропаганди. Але досі не можуть прийняти факт, що в умовах доступності будь-якої інформації завдяки інтернету вони сліпо вірять тому, чим їх «годують» із рашистських зомбоящиків. І-VIN.INFO поспілкувався з психологінею та гіпнотерапевткою Іриною Мороз, яка пояснила витоки сприйняття роспропаганди та порівняла рівень світосприйняття українців та росіян.

«Щоб росіяни «правильно» сприймали інформацію, їм дають взаємовиключні факти. Від того їх мозок просто «вибухає», і тоді в нього можна засовувати все, що завгодно. А росіян вже багато років обробляють, і вони свято вірять у свою правоту. Але не тільки це грає роль успішності пропаганди. Українці та росіяни, дійсно, дуже різні. Тому нам важко зрозуміти їхню логіку (тим більше, якщо її у них немає)», - зауважує вона.

За словами Ірини Мороз, росіяни – нарцисична нація, у якої немає почуття індивідуалізму. У них превалює «ми» над «я». І вони цим «ми» повсякчас вихваляються:

«Вони увіровали у свою обраність (а тут дуже гарно проглядається паралель з німецькими нацистами і їхньої чистоти арійської раси), у те, що весь світ проти них (а після того, як вони вторглись в Україну, й справді налаштували весь світ проти себе). Придумують собі теорії змов «колективного Заходу» (США та Європи) та намагаються з цими змовами боротися. І це вже давно почалось, теперішня росія є правонаступником радянського союзу, і прийоми пропаганди і роботи спецслужб у неї теж радянські».

Варто згадати виховання дітей в радянському союзі, щоб зрозуміти, як постійно пригноблювався індивідуалізм, говорить психологиня. Це вважалось ознакою ворожого мислення.

«Дитина повинна до трьох років бути з матір’ю, щоб почуватися безпечно і комфортно. А в срср працювали ранні яслі, матері дітей груддю майже не годували. Дитина росла не індивідуумом, а безособовою істотою. Владі зручно мати таке населення – менше треба пояснювати, легше управляти. Однаково як і схильними до алкоголізму людьми», - додає вона.

Як зазначає пані Ірина, алкоголізм почав розростатись саме за радянського союзу. І досі в росії це вважається нормою життя:

«У них навіть у сценах фільмів «бухають усі», це розповсюджене явище. А у нас алкоголізм – це погано, це не прийнятно. Українці випивають (і дуже рідко напиваються), щоб бути веселими, а росіяни – від безвиході буття. Напевне, десь на рівні підсвідомості розуміють «тупиковість» свого життя. Тому п’яними й уособлюють себе з колективним підсвідомим: «Ми – рускіє, ми ісчьо покажем Западу кузькіну мать». І таке інше. А де загубилось їхнє «я» – їм невідомо».

А ось в українців навіть війни, голодомори та репресії не заглушили прагнення до індивідуалізму. Тому завжди намагались облаштувати гарно той куточок, де вони мешкали. І цим ніби підкреслювали, що їхнє «я» окремо від «ми».

«Звісно, алкоголізм торкнувся й українських сімей. Але відношення до цього у родині було інше. У росіянок цінувалась сама наявність чоловіка, хай навіть алкоголіка: «Да, он пйяніца, но он мой пйяніца». Українки не мирились з цим, намагались змусити чоловіків усілякими способами покинути пити. А від здатності опиратися алкоголізму залежить інтелектуальний потенціал нації. У росіян цей алкогольний синдром вже в’ївся у їхній генотип. Вони втратили свою самоідентифікацію. Тому й часто відчувають відчай. І шукають винного у своїх нещастях. Це якраз ознака перверзних нарцисів», - підкреслює вона.

Перверзні нарциси перевертають світ з ніг на голову, стверджує психологиня. Це підступні маніпулятори, які використають проти вас всі ваші і навіть свої слабкості. Будуть звинувачувати у всьому вас, і при тому добиватимуться, щоб ви відчували, що, дійсно, винні.

«Вони на нас напали, все навколо руйнують, нищать, ґвалтують, і при цьому винуватять у цьому нас. Абсурд, але в цьому всі вони. Ніякі доводи, пояснення на них не подіють. Єдиний аргумент, який вони розуміють – сила. І ми повинні показати їм свою силу, щоб у них раз і назавжди відпало бажання потикатися до нас», - наголошує пані Ірина.

Причому, попереджає психологиня, українці схильні прощати. Це наша національна риса. Але виправдовувати агресора зараз не маємо права. Наша позиція повинна бути чітка і безапеляційна. Адже агресор залишиться «сусідом» навіть після нашої Перемоги.

«Можна припускати, що росія розпадеться чи щось таке. Втім, загроза залишається. Там досі немає критичної маси людей, які можуть сказати «стоп, ця війна – фігня, її треба зупинити». Натомість там превалює теорія подвійності сприйняття. Її ще Грегорі Бейтсон описував. Якщо мати хоче довести дитину до божевілля (як правило, несвідомо), вона дає взаємовиключні посилання. Наприклад, один раз насварить за те, що дитина кашею обляпалась, а інший раз – по голові погладить, потім знову насварить, ще й штурхоне. І такі амбівалентні відчуття, тобто, ті, які взаємовиключають одне одного, призводять до божевілля. Цікаво, що дівчатка краще витримують таке (хоча й відчувають зайву тривожність), а хлопчики зовсім злітають з котушок. І стають шизофреніками», - говорить психологиня.

За її словами, путін – типовий параноїдний психопат, що є підвидом шизофреніка. Неадекватний і непередбачуваний. З ним не можна домовитись, тому що він свої ж правила порушує.

«На таких треба застосувати мову сили. Є приклад Фінляндії, яка «дала по зубах» росії у 1940-му. Нам теж треба показати (що ми вже успішно робимо) свою потужну силу. І звести свою Лінію Маннергейма. Щоб рашисти дорогу до нас забули раз і назавжди», - переконана Ірина Мороз.

Нагадаємо, австралійський військовий аналітик зазначив, що українські військові успішно використовують стратегію корозії.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото надані Іриною Мороз, qirim.news