Погляд у минуле громадянської незламності українців та українок

Майдан Незалежності у Києві став місцем, з якого почалися три визначні для української історії революції. Революція на граніті 1990 року, Помаранчева революція 2004 року та Революція Гідності 2013-2014 років стали надважливими етапами на шляху до національної самоідентичності нашої нації. В день Гідності та Свободи I-VIN.INFO згадує три революції, які сформували сучасне українське суспільство.

Революція на граніті

Студентська революція, або ж Революція на граніті, відбулась у жовтні 1990 року. Вона стала першою революцією у новітній історії України та, якщо порівнювати із майбутніми, найбільш успішною.

Наприкінці 80-х років в СРСР все більшої популярності набували ідеї демократизації та лібералізації. В цьому контексті в Україні почали з’являтися незалежні студентські спілки та організації, які й стали рушійною силою першої революції сучасної України.

Почалася Революція на граніті 2 жовтня 1990 року. В цей день 108 студентів вийшли на площу Жовтневої революції у Києві – саме так тоді називався нинішній Майдан Незалежності і оголосили голодування до тих пір, поки Верховна Рада тодішньої УРСР не виконає п’ять їхніх вимог.

Вимоги були досить чіткими:

1) звільнення прем’єр-міністра УРСР Віталія Масола;

2) проведення в Українській РСР нових виборів;

3) проходження строкової військової служби громадянами України поза межами республіки тільки за їхньої згоди;

4) створення тимчасової комісії Верховної Ради УРСР із питання націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України;

5) відкладення підписання нового союзного договору між республіками СРСР.

Проходили дні, студенти не припиняли голодування, а кількість учасників та учасниць акції тільки зростала. Протест підтримували і відомі люди. Так, публічну підтримку висловила поетеса Ліна Костенко, до голодування доєдналась акторка Ніла Крюкова, а письменник Олесь Гончар на площі прилюдно спалив членський квиток Комуністичної партії Радянського Союзу.

Символом протесту стали білі пов’язки на головах учасників голодування. Група допомоги й охорона наметового містечка, яка мала чорні пов’язки, разом із медичною та пресслужбою дбала про протестувальників. Загалом в акції взяли участь більш ніж півтори сотні осіб із 24 міст України.

Кульмінацією Революції на граніті стали події 15 жовтня, коли десятки тисяч мітингувальників у Києві з прапорами та плакатами пішли до будівлі Верховної Ради. Маніфестантам вдалось прорвати міліцейські шеренги та встановити наметове містечко біля Верховної Ради.

Під шаленим тиском суспільства, яке переважною більшістю підтримувало студентів, владі довелось ухвалити постанову Верховної Ради УРСР «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 р.». Парламент прийняв цей документ більшістю голосів 17 жовтня.

Це була майже повна перемога мітингувальників, адже Верховна Рада виконала більшість вимог студентів, окрім одного – перевиборів до Верховної Ради.

Таким чином, Революція на граніті стала першим випадком, коли українському суспільству вдалося нав’язати свої вимоги владі, не вдаючись до насильницьких дій. Студентська революція створила прецедент, який послугував прикладом до наступних двох «майданів».

Помаранчева революція

Помаранчева революція відбулась через 14 років після студентської і значно зросла у масштабах в порівнянні із нею. Вона була викликана масовими фальсифікаціями на четвертих виборах Президента України з боку кандидата Віктора Януковича.

На першому турі цих президентських виборів українське суспільство розійшлося у своїх політичних поглядах. Захід та центр України підтримував кандидата Віктора Ющенко, а південь та схід віддавали перевагу Віктору Януковичу.

У другому турі виборів тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович, усвідомлюючи, що перевага не на його боці, вирішив використати свою посаду та наявний у нього адмінресурс для фальсифікації явки на вибори у Донецькій та Луганській областях.

Люди почали збиратися на Майдані Незалежності ще у день другого туру – 21 листопада. Мітингувальники виходили із помаранчевими плакатами та прапорами, що символізували передвиборчу кампанію Віктора Ющенка. Саме тому цей мітинг отримав назву «помаранчевої» революції.

На наступний день, 22 листопада, Центральна виборча комісія публікує дані перших підрахунків бюлетенів за якими Янукович має 50% голосів а Ющенко 46%. 23 листопада, на майдані встановили вже 400 наметів, а кількість мітингувальників перевищувала 100 тисяч осіб. 24 листопада Центральна виборча комісія затвердила офіційний протокол другого туру виборів, які суттєво відрізнялися від даних Національного екзит-полу.

Дні проминули, але положення залишалося без змін, переговори між сторонами виявилися безплідними. Урешті-решт, 27 листопада під час екстреного засідання Верховної Ради депутати висловили недовіру Центральній виборчій комісії.

Остаточний вердикт висунув Верховний суд України. Його було оголошено 3 грудня: «Враховуючи неможливість оприлюднення офіційних результатів другого туру виборів, провести повторне голосування 26 грудня 2004 року».

Після 12 днів Помаранчевої революції напруженість нарешті спала, політики розпочали обговорювати зміни у виборчому законі, зміщення центру влади від президента до парламенту й уряду, перегляд складу Центральної виборчої комісії.

8 грудня в результаті голосування Верховної Ради Україна перетворилася на парламентсько-президентську республіку. А 26 грудня внаслідок перевиборів новим президентом було обрано Віктора Ющенка.

Учасники Помаранчевої революції досягли своєї цілі – Президентом України став Віктор Ющенко. Проте, через незадовільну політику Ющенка вже у 2010 році до влади таки прийшов сумнозвісний Віктор Янукович, чия каденція достроково припинилась внаслідок Революції Гідності.

Революція Гідності

Євромайдан, який з часом отримав назву Революція Гідності – це одна з найважливіших, але, на жаль, і найтрагічніших сторінок сучасної української історії. Для того, щоб описати усі політичні передумови Революції Гідності знадобиться не одна подібна стаття. Спусковим гачком протестів стало те, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками – угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі.

Розпочався Євромайдан 21 листопада 2013 року. Тоді тисячі людей вийшли на мітинги у своїх містах проти рішення президента. У Києві на Майдані Незалежності мітингувало півтори тисячі людей. Відтоді щодня на центральних площах у всіх містах України відбувались мітинги. Численну кількість мітингувальників складали студенти, яких у ніч з 30 листопада на 1 грудня з особливою жорстокістю розігнала міліція.

Відповідь українського суспільства була моментальною. Вже на наступний день, 1 грудня, на головну площу країни вийшли сотні тисяч людей. Тепер люди вимагали не лише переглянути рішення щодо Євросоюзу, а й покарати винних у насильницьких діях правоохоронців. Загалом, з того дня Євромайдан перетворився на акт громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини, тобто, на Революцію Гідності.

Про події, що відбувалися протягом наступних двох місяців Революції Гідності так само можна писати окремі матеріали. Провокації від прихильників Партії регіонів – «тітушок», лежачий протест під Генпрокуратурою, «Марш мільйонів», народне віче та Автомайдан – це лише частина подій, що відбулись у ті часи.

«Гаряча» фаза Революції Гідності розпочалась на 61-ий день від початку протестів. В цей день, 22 січня, силовики застрелили перших двох активістів майдану – Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Саме після цього випадку Революція Гідності отримала ті ознаки, за якими ми її пам’ятаємо – коктейлі молотова, викрадення та катування активістів, вогонь снайперів по мітингувальникам, озброєні вогнепальною зброєю силовики та «тітушки».

Ще рівно місяць влада намагалась зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію. Офіційно встановлено 107 загиблих під час Революції гідності. Більшість Героїв Небесної сотні померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.

Революція Гідності призвела до втечі Віктора Януковича та відставки уряду. Після позачергових виборів Україна раз та назавжди повернулась у бік євроінтеграції, отримала безвізовий режим із ЄС та Зону вільної торгівлі з Європою. Всього цього вдалося досягти за найвищу ціну – життя 107 Героїв Небесної сотні. Окрім цього, у відповідь на Революцію Гідності росія окупувала частину територій України та розпочала війну, яка триває і по сьогоднішній день.

Читайте також, у Вінницькому обласному ТЦК новий очільник.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: maidanmuseum.org, fakty.com.ua, shev.kyivcity.gov.ua, zn.ua та vechirniy.kyiv.ua