У Вінниці волонтери впродовж року не припиняли плести маскувальні сітки

Чимало волонтерів з’явилося з початку повномасштабного вторгнення. До того ж, і звичайні люди долучаються до роботи задля перемоги. Ця історія про Катерину Марценюк, яка з 26 лютого разом із знайомими почала плести маскувальні сітки у школі. Потім волонтерка почала керувати всієї роботою і навіть знайшла просторіше приміщення для цієї справи. I-VIN.INFO дізнався у засновниці центру з плетіння сіток Катерини Марценюк, з чого починали, і що мотивує продовжувати діяти далі.

Вже з першого дня війни Катерина Марценюк шукала можливість чимось допомогти та плести сітки. Мала доєднатись до однієї волонтерської групи. Проте місце плетіння сіток було зовсім в іншому районі, а через повітряні тривоги транспорт зупинявся. Тому Катерина пішла в одну з найближчих шкіл і запитала, чи можна тут плести сітки.

«Роботи немає. Не знаєш, як бути. І хотілось бути корисною, а не сидіти в телефоні, читати новини і думати, що все пропало. З подругою та із знайомими пішли в одну із шкіл, запитали, чи приймуть волонтерів. Директорка погодилась, надала нам приміщення малого спортзалу. Казала, можете там робити все, що хочете», - розповідає Катерина.

Окрім сіток, у школі ще збирали гуманітарну допомогу. Так, поступово люди, які приносили речі та продукти для переселенців, долучались і до плетіння сіток. Потім команда охочих збільшилась і для волонтерів виділили більшу спортивну залу.

«Багатьом людям плетіння сіток було потрібне як психологічна допомога. Відволіктись від буденності. Прийти, щоб не сидіти одному вдома. Приходили й одинокі люди, яким немає з ким поспілкуватися і вони шукали розраду в колективі. Через це за 3 дні команда з п’яти людей перетворилась на 50-тилюдну. А через 2 тижні за день приходило більше 200 людей», - розповідає про перший місяць війни Катерина Марценюк.

Після такого напливу людей волонтерка почала організовувати всю цю роботу: керувати процесом, шукати матеріали, передавати військовим. Їй доводилось пояснювати людям, які кольори для сіток підходять, а які ні. Крім того, почула тут чимало історій про війну.

«До нас приходять багато переселенців. Кожен зі своєю історією. В нас є родина з Маріуполя, яка дуже довго з нього виїжджала. Думали, що наші відіб’ють і все буде добре. В них була можливість переїжджати з однієї квартири в іншу подалі від лінії бойових дій. А коли вже не було куди переїжджати, зрозуміли, що вже точно треба тікати з міста. До останнього були. Пережили оті всі вибухи і бомбардування», - каже Катерина Марценюк.

Багато переселенців приходить плести сітки. У такий спосіб намагаються знайти хоч якусь розраду та бути корисним за для спільної перемоги.

«Як вони говорять, кожен вузлик відволікає від своїх сумних думок. Ти плетеш, дивишся, аби все правильно зробити. Спілкуєшся з іншими, чимось ділишся, а потім настає ніч. Ніч, в якій вертаються свої думки… і все з початку. Добре, що переселенці знають про такі центри і шукають хоч щось для себе. Бо є історії, коли людина не може вийти на вулицю і плаче вдома», - каже Катерина Марценюк.

Все необхідне обладнання їй вдається знайти через інших людей. Також раз на місяць оголошує збір, де люди можуть задонатити. За ці кошти і купують сітки, фарби для тканини та інше.

«Були випадки, коли люди давали сітки, речі зелені. Була сітка з рибгоспу, яка була страшенно важка і пахла рибою. Ми її відмивали і відпирали від цього всього. Проте, коли передавали готову військовим, сказали, що вона дуже класна, адже техніку добре прикриває і не рветься. Такі сітки просили ще», - пригадує Катерина.

Згодом ще знайшлися люди, які мали свій склад одягу та дозволили звідти брати речі для сіток. Також Катерина й фарбує тканину, аби булп змога плести ще більше сіток. Зараз до роботи долучаються не тільки переселенці, а і курсанти з Харківського національного університету внутрішніх справ, який переїхав до Вінниці. Зараз центр працює у ТРЦ S)mall. У ньому й раніше плели сітки. Як каже Катерина, у школі виникли труднощі з плетінням сіток, тому треба було переїжджати.

«Як я помітила, то власники центру були теж небайдужі люди, допомагали з постачанням буржуйок на фронт та збирали необхідні речі. Так ми і переїхали у ТРЦ S)mall. Ми все прибрали, зробили, щоб все було комфортно. Навіть линолеум по метру збирали. Боялись, що люди вже не знайдуть нас, але все одно приходять. Проте люди все одно постійно потрібні, адже працюємо щодня з 10.00 до 20.00. Можна приходити, коли кому зручно», - зазначає волонтерка.

Вже рік як Катерина з командою плете сітки на волонтерських засадах. Не припиняє цю справу, тому що боїться байдужості. Не бути байдужою – це і є те, що надихає рухатись далі. А ще у військових на сітки є постійний попит.

Окрім сіток, вони з командою шиють каремати для військових. Для цієї справи часто не вистачає рук. Тому просять долучатись всіх охочих, адже готові все пояснити та розказати. Звернутись можна за номером телефону: +380 97 290 12 00 (Катерина Марценюк).

Нагадаємо, «Можна забронювати 50% військовозобов’язаних»: Михайло Ганчук про бронювання працівників.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Руслана Сивак