Ним нагороджуються військовослужбовці ЗСУ за виконання бойових завдань під час проведення об’єднаних, антитерористичних операцій, операцій з підтримання миру та безпеки, високі показники у бойовій підготовці тощо

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний нагородив бійця родом з Гніванської громади Вінниччини Володимира Підкапку почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест». Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на допис Гніванської громади у Facebook.

«Мам, війна! Бережіть себе! І довгі телефонні гудки в розсипаній кімнатній тиші...», — таким пригадує початок війни мати захисника Наталія Підкапка, якому на той момент виповнилось 19 років.

Тоді пані Наталія ще не знала, що її син хоробро вистоїть та отримає відзнаку від Валерія Залужного за те, що не покинув свій пост, незважаючи на страшну небезпеку.

З самого дитинства Володимир мріяв стати військовим та займатися військовою справою. Та ще тоді він впав з гойдалки і мав ушкодження ніжок: не міг самостійно пересуватись, перестав відвідувати дитячий садочок, а в три роки вчився пересуватися на милицях. Він не дуже хотів користуватися милицями. Саме тому, якщо він старатиметься і виконуватиме усі вказівки лікарів, батько пообіцяв йому подарувати омріяний велосипед. У п'ять років Володимиру вдалось досягнути ціль і вже в шість років милиці залишились в минулому.

Хлопець займався фольклором в Гніванській дитячій музичній школі та навчався в ЗОШ №3. З 16 років працював в кар’єрі електриком. Та навіть попри групу інвалідності мріяв про військову форму та службу. І вже з 18 років він почав активно працювати над задля цього.

5 жовтня 2021 року Володимир Підкапка був мобілізований на строкову службу. Він – солдат роти охорони однієї із військових частин Житомирської області. Але у лютому розпочалось повномасштабне вторгнення і його військова частина була знищена. Поблизу неї йшли складні бої. Володимир виконував різноманітні завдання: цілодобово будував укриття і бліндажі, копав окопи, охороняв стратегічно важливі об’єкти. І, коли виникла потреба лягти в госпіталь, чоловік все рівно продовжив щоденну службу задля Перемоги:

«Я своїх хлопців не підведу! Там є кому лежати».

Так, одним із найважчих для нього днем став момент, коли він дізнався про загибель свого друга гніванчанина Олександра Яроменка. Хлопці разом зростали і товаришували. Тому, розуміючи що сина не відпустять на поховання і як йому буде боляче, мама Володимира повідомила сину цю страшну звістку вже після прощання з Олександром.

Нагадаємо,російське вторгнення: ніч та ранок триста вісімдесят четвертої доби повномасштабної війни.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото:зі сторінки у Facebook