Інтерв’ю із піротехніком ГУ ДСНС у Вінницькій області Дмитром Рачиком

Сьогодні в Україні відзначається День рятівника. Мужні працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій щодня борються із наслідками російської військової агресії. В цей день хотілося б окремо згадати про тих, хто очищає нашу землю від мін, боєприпасів та вибухових пасток, залишених ворогом на деокупованих територіях. I-VIN.INFO поспілкувався із вінницьким піротехніком Дмитром Рачиком про особливості роботи сапера під час війни.

Дмитро Рачик є заступником начальника частини піротехнічних робіт підводного та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Вінницькій області.

Ще за часів АТО, з 2017 року Дмитро неодноразово залучався до робіт з розмінування на деокупованих територіях Донецької області. Після початку повномасштабної війни займався розмінуванням звільнених територій Харківської та Херсонської областей. До повномасштабної війни підрозділ Дмитра залучався до вилучення та знищення боєприпасів часів Другої світової війни на території Вінниччини. Також виїжджав на розмінування територій, звільнених від ворога у часи АТО.

— Коли вам вперше запропонували поїхати працювати на деокуповані території з купою мін та вибухівки, як ви відреагували?

— Я віднісся до цього, як справжній сапер. Це моя професія, моя робота і мій обов’язок перед державою. Держава платить мені зарплату за цю роботу і, взагалі, це мій обов’язок як громадянина України. Тому я не сумнівався і одразу ж погодився.

— Із якими видами вибухівки ви найчастіше стикались на деокупованих територіях? Ситуація змінилась після широкомасштабного російського вторгнення?

— Переважно, це ручні гранати, протипіхотні та протитанкові міни. Із цими самими пристроями ми працювали до повномасштабної війни, але на звільнених територіях вже після російського вторгнення їхня кількість в рази збільшилась. Також раніше ворог не вдавався до замінування житлових будинків. Зараз вони спеціально ставлять пастки для саперів та цивільних мешканців. Залишають розтяжки на вході в кімнату, мінують побутову техніку, дитячі іграшки, стакани та інший посуд.

— З якими найскладнішими ситуаціями ви стикалися під час розмінування?

— Одного разу ми працювали в полі, яке було вкрите протипіхотними мінами ПФМ-1С, які більше відомі як «Лепесток». Це дуже підступні міни, їх вкрай важко помітити, особливо у високій рослинності. Ці міни дуже маленькі, різних кольорів, які використовують відповідно до пори року та рослинності навколо. «Лепестки» вкрай небезпечні для саперів, бо якщо піротехнік на неї наступить, то це однозначно ампутація кінцівки. Також стикалися із найсучаснішими російськими протипіхотними мінами ПОМ-3. До них взагалі забороняється наближатися, адже в них вбудований сейсмо-датчик, який зчитує кроки людини. Міна вибухає одразу, як тільки сапер підходить до неї менш ніж на 15 метрів.

— Наскільки часто піротехніки ДСНС зазнають травм та поранень під час виконання своїх обов’язків?

— З початку повномасштабної війни загинуло, на жаль, 20 саперів, якщо говорити загалом по Україні. Поранення отримали 120 саперів. Показник смертей та поранень різко зменшився десь через рік після початку російського вторгнення. Це пов’язано із тим, що ми вивчили підступні тактики росіян, підлаштувались під них. В цьому плані ми стали набагато розумнішими за нашого ворога.

— Розміновування – це більше про індивідуальну майстерність сапера, чи це командна робота?

— Це однозначно командна робота. Піротехнічний розрахунок складається з п’яти чоловік особового складу: начальник розрахунку, старший сапер, сапер та два водія-сапера. Вони разом мають працювати, як єдиний механізм. Кожен сапер має розуміти, що будь-яка його помилка може призвести до фатальних наслідків не тільки для нього, а й для його побратимів. Ми завжди прикриваємо спину один одному та працюємо із високим ступенем відповідальності.

— Якими основними вміннями та якостями повинен володіти піротехнік ДСНС?

— Треба вміти передбачати ситуації, які можуть трапитись та думати на кілька кроків вперед. Основне правило саперів – ніколи не поспішати.

— Україна наразі є найбільш замінованою країною в світі і, зрозуміло, що для розмінування нам треба більше фахівців-піротехників. Чи багато молоді зараз вчаться цій професії та приєднуються до лав розмінувальників?

— Так. До початку повномасштабної війни у нашому підрозділі було 11 людей. Після вторгнення чисельність нашого підрозділу зросла до 75, тобто, майже в сім разів. Дуже багато молодих фахівців до нас приходять. Після того, як їх призначають на посаду, ми відправляємо їх в начальний центр, де вони проходять спеціальну практичну підготовку. Після повернення вони здають іспити на знання теорії, за підсумками яких вже допускаються, або не допускаються до робіт із розмінування.

— Що в першу чергу потрібно українським піротехнікам для того, аби якнайшвидше розмінувати територію України після війни? Це люди, сучасніше обладнання чи щось інше?

— Особисто мій підрозділ наразі не має нестачі кадрів. Щодо обладнання, то із цим ситуація теж покращується. Завдяки волонтерам, державі та західним партнерам у нас з’являється багато сучасного обладнання. У нас є квадрокоптери, захисні костюми, роботизована техніка. Також є дуже ефективна вітчизняна розробка – захисні чоботи «Пауки». Їх виготовляють у Харкові. Ці чоботи захищають ноги сапера саме від підриву на протипіхотних мінах. Я вже згадував, що якщо наступити на «Лепесток» то на сапера чекає ампутація, а в цих чоботах він отримає максимум перелом ноги та осколкові поранення. Прогрес однозначно є, і з кожним днем ми стаємо більш досвідченими та маємо обладнання за останнім словом техніки, що однозначно допоможе нам знешкодити усі вибухові пристрої, які ворог залишить на нашій території.

Читайте також, американець передав вінницьким рятувальникам нове приладдя.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: надані Дмитром Рачиком та пресслужбою ГУ ДСНС у Вінницькій області