Вічна пам’ять та слава героям

Трагічні звістки про загибель наших захисників продовжують приходити в громади Вінниччини. Цього разу стало відомо про загибель Владислава Кобзаря, Владислава Базенка, Володимира Яворського, Ярослава Драганова, Сергія Маркуша та Олекандра Бондаря, повідомляє I-VIN.INFO.

8 лютого 2024 року загинув Яворський Володимир Миколайович, житель м. Бершадь. Про це повідомляє Бершадський міський голова.

Володимир загинув під час виконання обов’язків військової служби, поблизу населеного пункту Невельське Донецької області.

Сьогодні, 12 лютого, Вінниця проводжає до Небесного Війська відданих синів Батьківщини Драганова Ярослава Георгійовича та Маркуша Сергія Анатолійовича. Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Ярослав Драганов став на захист України за покликом серця у перші дні повномасштабного вторгнення. Воював із ворогом у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Останній свій бій прийняв 20 квітня 2023 року поблизу села Новобахмутівка на Донеччині. Герою навічно 31…

Народився Ярослав Драганов у Вінниці 4 травня 1991 року. Здобув освіту у 29-му ліцеї, а потім у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю автомеханік. До великої війни все своє життя присвятив роботі з машинами. Мав сім’ю, ростив сина, якому наразі 9-ть років, турбувався про батьків.

«Ярослав був світлою, гарною людиною. Люблячим батьком і надійним другом, – розповідають рідні полеглого воїна. – Він пішов на війну, бо прагнув, щоб його син жив під мирним небом. Для цього був готовий йти до переможного кінця…»

Сергій Маркуш народився у Вінниці 11 березня 1986 року. По завершенню ліцею №1 здобув професійну освіту муляра. Багато років створював затишок та тепло в оселях вінничан. Звістка про повномасштабний наступ ворога в Україну застала Сергія під час роботи у Польщі. Рішення повернутися з-за кордону, щоб захищати Батьківщину від рашистів, чоловік прийняв відразу. Вже у квітні минулого року став у лави Збройних Сил України. Разом із побратимами 46-ї окремої аеромобільної бригади воював на Донецькому напрямку. Загинув у бою поблизу Мар’їнки 7 лютого. Йому було лише 37 років…

«На вмовляння матері повернутися додому із війни Сергій завжди відповідав, що не може так вчинити. Інакше підведе свої побратимів та командира, – згадують рідні Героя. – Його у війську цінували за самовідданість і готовність виконувати найскладніші військові завдання. Від рядового Сергій швидко дослужився до звання молодшого сержанта. Він був вірний присязі й робив усе для Перемоги. На жаль, йому не судилося дожити до неї…»

Вінницька громада вчора прощаєлась із двома воїнами, які віддали свої життя у боротьбі за незалежність України, повідомляє Вінницька міська рада.

Базенко Владислав Романович

Свій бойовий шлях Владислав Базенко розпочав у 2016 році. Щойно досягши повноліття, став на захист Батьківщини пліч-о-пліч із батьком. Там і застала його звістка про повномасштабне вторгнення. Був старшим солдатом 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у найзапекліших боях та попри поранення не полишав передову. Життя воїна обірвалося 3 лютого на Лиманському напрямку. Це сталося на другий день після його 27-го Дня народження.

Владислав Базенко уроженець Києва, проте все своє доросле життя пов’язав із Вінницею. Тут створив сім’ю і разом із дружиною виховував трирічного синочка.

«Слово, яке найвлучніше характеризує Влада – самовідданість. Кинутись у капцях рятувати сусідів від пожежі – це про нього. Попри біль не полишати позиції заради побратимів, ризикуючи життям – це також про нього, – розповідає дружина Героя Світлана. – Він був гарним батьком та чоловіком, справжнім другом та патріотом Батьківщини…»

Кобзар Владислав Ігорович

Владислав Кобзар долучився до лав Збройних Сил України на початку повномасштабного вторгнення. Воював із ворогом у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був зв’язківцем. Загинув на Авдіївському напрямку 2 лютого під час виконання бойового завдання. Захиснику назавжди залишилося 24 роки…

Народився Владислав у Вінниці. Тут же зростав і навчався. Закінчив 15-ту школу, а згодом педагогічний коледж. Проте обрав для себе іншу професію – до війни працював з електричними системами на підприємстві.

«Влад був для нас усім. Надійним плечем, добрим та сміливим. Тож, щойно розпочалась повномасштабна агресія одразу пішов боронити Україну. Вважав це своїм обов’язком, – каже мати загиблого Героя Тетяна. – Він цінував життя та вмів любити. Нещодавно взяв шлюб із коханою дівчиною. Мав багато планів, яким, на жаль, не судилося здійснитися…».

Війна забрала життя захисника Бондаря Олександра Володимировича, 27 травня 1969 року народження. Герой був родом із села Рахни-Лісові Шпиківської громади. Про це 12 лютого інформує Тульчинська районна державна адміністрація.

Солдат Бондар Олександр Володимирович служив стрільцем 3 відділення 2 патрульного взводу 1 патрульної роти 2 патрульного батальйону, - йдеться у повідомленні.

7 лютого в районі населеного пункту Старомайське Волноваського району Донецької області, російський окупант обірвав життя нашому Герою-захиснику.

«Олександр Володимирович - це людина, в якої були головними якостями - порядність і людяність. Добрим словом і світлим спомином згадують нашого земляка всі, з ким він товаришував, працював, спілкувався, хто його поважав, цінував та любив. Він назавжди залишиться в пам'яті», - зазначають в Тульчинській районній державній адміністрації.

Читайте також, двоє захисників з Вінниччини отримали нагороди Головнокомандувача ЗСУ.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: зі сторінок громад