Переселенка розповіла про життєві випробування

Переселенка з селища міського типу Борова Ізюмського району Харківської області, Наталя Виноградська приїхала до Вінниці, коли у її громаді оголосили евакуацію. Через те, що російські війська здійснили ракетний обстріл залізничного вокзалу у Краматорську, загальну евакуацію людей відмінили. Через це виїжджати з дому доводилось самотужки. Для I-VIN.INFO переселенка Наталя розповіла, як вона з родиною евакуйовувалась до Вінниці.

З Харківської області до Вінниці Наталя Виноградська приїхала з чоловіком, дочкою, батьком, матір'ю та свекрухою. Розповідає, її чоловік хотів привезти їх у безпечне місце та повернутись додому, проте зараз там дуже «гаряче» й небезпечно. У Вінниці вони зупинились у родичів, які живуть у двокімнатній квартирі.

«Нас багато, а квартира тут невелика – 48 m². І ще родичів двоє. На даний момент будемо тут. Вже зареєструвались як внутрішньо переміщені особи. Також ходили отримати гуманітарну допомогу, кілька речей вибрали.При виїзді з дому сумки доводилось збирати на ходу.Довелось поїхати і кинути все. У нашій громаді наче збиралось два автобуси їхати, проте їх відмінили через події в Краматорську. Сказали, що не можуть, на жаль, забезпечити безпечну евакуацію. Тому сказали добиратися хто чим може. Знаю, що зараз люди виїжджають тільки своїм ходом», - розповідає Наталія.

Також переселенка додає, що волонтери допомагали. Адже були дні, коли не було води, зв’язку, банки не працювали, а в місті Ізюм з початку війни розпочались бої.

«Зараз 21 століття,а ми повернулись у 1940-і роки. Без зв’язку. Без їжі. Дякую, що через деякий час наші підприємці з Куп’янська привозили харчі. Проте ціни були зависокі. Зарплатні, яка прийшла, вистачило на місяць лише на їжу. Знайомі розповідають, що зараз з привозом харчів є проблеми, бо більшість доріг та ближчих населених пунктів окупували російські війська», - поділилась переселенка.

У Вінниці їй вдалось отримати пшоно, макарони, тушонку, декілька яблук, консерву, сухарі і це все на троє людей. Додає, їй розповіли, що такий продуктовий набір вона може отримати лише один раз. А далі виплатять допомогу коштами, які можна отримати від держави та за програмою ООН, тоді зможе придбати продукти самостійно. Наразі вони лише оформили документи на цю допомогу. Як зазначає, розібратись з потрібними документами не важко, але черги доволі великі, тому очікувати на цю реєстрацію доводилось довго.

Так як Наталія Виноградська переїхала до родичів в квартиру, хотіла оформити компенсацію на комунальні платежі 450 гривень. Проте з цим у неї виникли труднощі.

«Ми чули, що наші родичі можуть отримати допомогу 450 гривень на людину. Проте з цим виникли проблеми. Виявляється квартира зареєстрована не на одного власника, а на двох наших родичів - на чоловіка та жінку. Через це ми не маємо такої можливості, і вони також. Все тому, що у програмі прописано, що має бути один власник», - поділилась переселенка.

В нашому місті Наталя зареєструвалась 8 квітня. Приїхали пізно ввечері 7 квітня, і наступного дня одразу зареєструвались. А перед цим їхали до міста Дніпро більше доби.

«Їхали дуже тяжко. Були великі затори, багато людей виїжджало. Як в Україну, так і в інший бік. Навіть бачили, що з Донецької області люди їхали в бік кордону з Бєлгородською областю (росія). Бували ситуації, коли проїжджала швидка допомога, якій потрібно обов'язково дати дорогу. Але деякі водії на крутих автівках, не дивлячись на те, що потрібно пропустити, цього не робили», - зазначила Наталія.

Також додала, що бачила багато ДТП. Через те, що всі поспішають, хочуть себе врятувати, нервують, не слідкують за дорогою, потрапляють в аварію. У Дніпрі родині Наталії вдалось переночувати. Як вона додала, на блокпостах домовлялись, аби пропустили, тому що їхали під час комендантської години. Тому що опинились вночі серед поля з батьками Наталії, які після інсульту. Намагались знайти місце для відпочинку, так вдалось переночувати у Дніпрі в готелі за власні кошти.

«Нам трохи не пощастило, ніхто не допоміг нас поселити на ночівлю. Довелось заселятись самотужки. Зняли два номери за власні кошти. Розуміємо, що багато охочих. Тому поїхали далі. По дорозі люди часто підказували, куди прямувати. Але все одно по три години стояли в черзі на блокпостах», - поділилась Наталія.

Наразі вона намагається підтримувати зв'язок з сусідами. У їхньому селищі мережу можна зловити лише у відповідних місцях. Вони також розповідають Наталії, що зараз там «дуже гаряче». Додає, до самого від'їзду у них була надія, що це все мине. Вони на це сподівалис, бо у їх селищі Борова немає інфраструктури, по якій би, як вони думали, могли влучити російські окупанти. Тому родина Наталі до 5 квітня залишалась вдома.

«Ми думали, що нас пронесе і ми залишимось вдома. А коли оголосили евакуацію, то зрозуміли, залишатись не варто. Поруч з нашим селищем ракетами бомбили Ізюм, Куп’янськ. Друзі, які хоч трохи можуть зловити мережу, кажуть, що російські війська нікого тепер не випускають на блокпостах, а евакуаційні автобуси обстрілюють. Наразі вже тиждень немає з ними зв’язку. Дуже за них хвилюємось», - з сумом розповідає переселенка.

Також поділилась, що зараз у Вінниці лише трохи складно з їжею, бо їхня родина досить чисельна, а продукти дорогі. Речі їм вдалось взяти у гуманітарних пунктах, тому цього поки вистачає. А пенсіонерам потрібні ще ліки, які теж не дешеві. Батьки Наталі переоформили документи і сподіваються отримати пенсію у Вінниці.

Нагадаємо,у вінницькому зоопарку впершевідбудетьсяобмін тваринами з Європою.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото: надано Натальою Виноградською