Ганна Горбачова з Горлівки створила мініпекарню у Дніпрі

Повномасштабна війна змусила багатьох підприємців покинути свій бізнес та рідні домівки на окупованих територіях України. Однак, вони наважуються розпочати все «з нуля» на новому місці, об’єднати однодумців навколо своєї ідеї, активно допомагати фронту та займатись благодійністю. Сьогодні I-VIN.INFO розповість про перший в Україні соціальний бар «Характерники», який відкрив 2022 року в Києві мешканець Бердянська Іван Карауланов. А також про мініпекарню Gorbachoff Studio у Дніпрі, власниці якої Ганні Горбачовій довелось двічі переїжджати: з Горлівки, а потім – з Торецька. Крім того, I-VIN.INFO проінформує про релокований бізнес на території Вінниччини.

___________________________________________

«Характерники» – це більше, ніж заклад харчування

Іван Карауланов зібрав команду бердянців для роботи у цьому барі. Нараз усі працівники активно допомогають фронту, проводять благодійні заходи та мріють про повернення до рідного Бердянську після його деокупації.

Іван зазначає, що назву свого закладу придумували досить довго, відбувались палкі дискусії.

«Якщо прибрати всю містифікацію, характерники – воїни, які розумілися на їжі та напоях, знали латинь, вміли читати, писати, розумілися на логістиці, на лікуванні травами. Бо коли тобі 25 плюс, ти вже характерник. Бо ж ти якось вижив за ці роки. Війна – це справа молодих, і козаками ставали з 16 років. Це як люди нової формації, вони мали надлюдські здібності. Мольфари порівняно до козаків просто як діти. Адже характерники перетворювалися на вовків, вміли плутати сліди, ставати невидимими», - говорить Іван.

Згадує історії, коли вони виходили з голим торсом перед строєм ворогів, просто провокували ворожу армію. Мовляв, давайте, стріляйте. Втім, провокували вистрілити там, куди куля вже не долітала або не мала бойового ураження, максимум – робила синяк. Але це мало такий деморалізуючий вплив на супротивника, що загін зі 100 характерників міг дати відсіч польській шляхті, яких було понад тисячу.

Додає, що у козаків також діяла обозна система, коли козаків було мало і вони розуміли, що їм якось потрібно йти на супротивника. Вони брали свої вози, робили з нього умовний квадрат, і в цьому квадраті рухалися. Це така система наступального захисту, буцім у тебе фортеця пересувна. Тобто, просто на колесах йдеш під прикриттям обозів. Козаки дуже багато привнесли у бойове мистецтво, наголошує Іван, і зараз треба ретельно вивчати досвід наших козаків.

«Логотип «Характерників» дуже символічний. Дивіться, це літера, яку ми взяли з літописів 13-14 сторіччя та просто її оцифрували, - показує логотип власник закладу Іван Карауланов. - А це – Одол, він означає дім, коріння. Що ми пам'ятаємо, хто ми, звідкіля ми. Якщо перевернути Одол, то виходить забуття. І ми думали, коли ми повернемось до Бердянська, візьмемо нашу вивіску, перевернемо, і вийде забуття. Тобто, руна дому перетворюється в руну забуття і ми забуваємо те, що нам так хочеться забути».

Перший день повномасштабки

Іван з родиною цього дня був на закарпатському Драгобраті.

«Бердянськ вранці був атакований ракетами, а адміністрація взагалі ніяких рішень не приймає, військкомат зачинений, поліція не виходить на роботу. І люди просто чекають, що буде далі, а інформаційний потік такий, що ти просто не розумієш, що відбувається, починаєш шукати новини, і одразу зрозуміло, що додому краще не повертатися. Це жахливо, коли бачиш на карті, як просто відрізається половина країни, і їхати туди небезпечно», - згадує він.

Два місяці перебував з родиною у своєї бабусі в Чернівецькій області. Далі треба було вирішувати, як рухатися далі. Іван переїхав до Києва, тут йому пропонували роботу кальянщиком. Адже у Бердянську він мав власний кальян-бар, у свій час Іван стажувався в Дубаях, тричі був призером України з кальянного мистецтва, читав лекції, проводив майстер-класи.

Пропрацював кальянщиком два місяці і розрахувався. Вирішив, що потрібно відкривати щось своє.

Всебічна підтримка на початку створення бару

Першими інвесторами «Характерників» стала сім'я з Києва, яка відпочивала у бердянському закладі Івана. Вони надали до 30 тисяч доларів на відкриття закладу, наразі цю суму подружжю відшкодували.

Іван з усмішкою пригадує час, коли готувались до відкриття закладу:

«Був інфовкид, що буде удар по центру прийняття рішень на День Прапора, і ми такі: «Відкриваємось». Знаєте, такий сюр: на Майдані стоїть підбита російська техніка, виє сирена і ми відкриваємо кабак».

На початку відвідувачі заходили в «Характерники» на каву, бо в бару не було ліцензії на алкоголь. Ліцензію вдалось отримати лише через 2-3 місяці після відкриття.

«У нас взяли документи, потім нам відмовили. Ми їздили не розуміли, чому отримали відмову, ще раз подали заяву і знову отримали відмову. Потім з'ясувалось, що наші попередники кинули все та виїхали за кордон, але в них була ліцензія на цю адресу. Поки вони не знімуть свою ліцензію, ти не можеш поставити свою», — розповідає про проблеми отримання ліцензії Іван.

І коли, нарешті, вдалось отримати ліцензію, Іван просто сфотографував документи і скинув постачальникам.

«Поки я з податкової приїхав, хлопці на своїх автівках все попривозили, щоб ми відразу почали працювати. Це був той час, коли алкоголь продавали за 100% передоплатою, але агент з продажу алкоголю був з Бердянська, а в іншій конторі була жінка з Бердянська. Вони говорили: «Ці хлопці з Бердянська, давай їм все», — пригадує Іван.

Дівчина, яка допомагала «Характерникам» налаштувати структуру постера, коли дізналась історію закладу, не взяла гроші за свою роботу. Звуковик Вєрки Сердючки подарував безплатно звук, а СММниця працювала на початку відкриття закладу безоплатно. Підтримували бізнес і власники інших барів, рекламували «Характерників» у своїх закладах.

Складнощі та проблеми ВПО

Іван зазначає, що одна з найбільших проблем при відкритті бізнесу — відсутність комунікації з держпрацівниками:

«Вони (держпрацівники — авт.)не розуміють проблематику переселенців, які втратили домівку та не розуміють, які території Україна втратила наразі».

Іван розповів, що бізнес довелось перереєструвати, бо на бердянській реєстрації з ним відмовлялись працювати. Перереєстрували ФОП на Київщині і на столичну адресу прийшов лист, що треба здати документи по касовому апарату. Потрібний був лист розпломбування.

«Ми приходимо до податкової, а ФОП оформлений на дружину. Вона говорить: «Я з окупованої території і лист розпломбування там залишився». А їй кажуть: «Дзвоніть, хай розпломбують». Коли я підняв галас, вийшов начальник податкової, оформив заяву, через півгодини сам подзвонив дружині і сказав, що все гаразд».

Команда – «бердянська банда»

Майже всі працівники бару – з Бердянська. Іван каже, що з радістю відгукнулись працювати тут. Втім, два кухара вже пішли воювати.

«Коли тільки прийшла ідея відкрити свій бар, треба ж було зібрати команду, - говорить Іван. – От сидить наш директор, пан Віктор, і ми починаємо всі телефонувати. Мовляв, свій проєкт хочемо. Першим зголосився Андрій Мальцев, звільнився з попередньої роботи просто під час нашої розмови. Ми ще не знаємо, як все буде, а він вже готовий з нами працювати. Коли нас було вже зо п’ять людей, обговорювали майбутні плани. Ідея «Характерників» з’явилась під час такої зустрічі, ми буквально на серветках прописували і промальовували, як ми бачимо наш заклад. А ще цікаво, що пара барменів, яка нас обслуговувала в тому барі, де ми зустрілись, теж перейшла до нас».

Зауважує, що за два місяці повномасштабної війни в Києві закрилось понад 800 закладів. З’ясувалось, що їхні власники були пов’язані або з росією, або з білоруссю. Тому вибір приміщень був великий. За місяць Іван оглянув 43 приміщення, і обрали саме цей. Тут була піцерія, але вони так і не змогли повноцінно запрацювати. Адже відкрились перед пандемією, потім закрились. Вдруге відкрились перед повномасштабною війною.

«Поки все це вирішувалось, вже чутки пішли, що ми будемо відкриватись, і до нас попросилось багато людей на роботу. Ми розуміли, що у нас є повна зміна барменів, офіціантів, адміністраторів. І кухню можна зробити, тож можна відкривати не бар, а повноцінний заклад громадського харчування, - зазначає. – Два місяці ми з нуля облаштовували свій бар. Вони не робляться так швидко, але у нас працювала вся команда. Цей заклад не про гроші, а про людей. Були часи, коли ми тут сиділи без світла, під обстрілами. Але до нас заходили налякані люди. Тут просто феєрверки, тут працює ПВО, а людина зайшла поїсти, і ми готуємо, з ліхтариками на туристичній печі».

В «Характерниках» було меню на випадки, коли немає світла. Також висів чек-лист, на якому були прописані дані працівників та номери телефонів. Якщо не було обстрілів, приходили на роботу, якщо обстріли, відмічалися ті, хто мав змогу прийти.

Згадує випадок, коли було дуже важливо було отримати продукти, а машина все не їхала. А коли приїхала, половина продуктів була просто «покоцана» уламками після обстрілу. Кухарам довелось пінцетом витягати ці уламки ракети зі шматка м'яса.

Облаштовували бар власноруч

Іван зізнається, що через обмежений бюджет довелось самотужки ремонтувати приміщення та розробляти дизайн.

«Працювати почав з 16-ти років, влітку на сезон, тобто, поки там хтось у бабусі сидить, я курси проходив. У мене дві вищих освіти і одна середня професійна. Тобто, я ось тут кулінар, а ось – економіст та кібернетик за фахом, - сміється. – А ще дуже люблю працювати з деревом, це ніби моє хобі. Перед повномасштабкою я зробив ремонти в своєму будинку та в барі, накупив у кредит обладнання для столярки. Робив ексклюзивні мундштуки з дуже дорогої деревини (сокупіро, мербау, венгія), в Україні це ще не розповсюджено, тому продавав свої вироби через інтернет».

Зізнається, що всю столярку в «Характерниках» зробив власноруч. Хоч і не було потрібних інструментів, все одно вдалось виготовити стильні меблі.

«Барна стойка, все, що ви бачите з дерева, стіни, повністю все робили самі, вішали полички, розставляли обладнання. Бюджет був дуже скутий бюджет, його практично не було, - посміхається. - У цілому відкриття подібного закладу мало б коштувати 70-80 тисяч доларів, проте ми витратили лише 30».

Для бару придбали старі столи з круглими столярнями, які Іван переробив власноруч.

«Була історія: я обпалював бар, не знав яка струя йде, я загнав газ у колону і він жмихнув і горів. Коли він горів, зайшла жіночка з пожежної безпеки, якраз підписувати документи з безпеки».

Іван зазначає, що столи обробляли вогнем та прочищали, щоб відчути фактуру, а потім покривали олією та воском і затирали пори з залишком золи. зроблені меблі тримають воду, за два роки їх жодного разу не реставрували. Ця деревина може прослужити до 200 років.

В дизайні – максимум Бердянська

На першому поверсі бару повісили подаровані фотографії з міста на березі Азовського моря. Є світлини з весілля Івана на косі. Кадр з близнюками, що стоять поблизу потяга «Київ-Бердянськ», зараз брати працюють артилеристами на фронті. Також є наліпки: «Бердянськ – це Україна», яка мандрувала світом та «Незламний Запорізький край», історичні кадри Бердянського університету.

Фотографії на стінах закладу не тільки пробуджують спогади про Бердянськ, а й розповідають історію «Характерників». Зокрема, на одній світлин зафіксували 350 гостей, які завітали до закладу.

На другому поверсі є дев'ять плакатів, які розповідають про те, як бути переселенцями.

«Ці буклети з'явились одночасно у різних куточках світу, де була вільна стеля», — розповів Іван.

Антуражу закладу додають козацькі списи — зброя перемоги. Їх виготовили історично правдиво, конструктори власноруч вибивали метал, а очерет привезли з острова Хортиця.

Також на другому поверсі є фотографії дореволюційного Бердянську, що нагадують про часи окупації міста у Першу та Другу світову війну. Зараз Бердянськ перебуває під російською окупацією. На інших кадрах є ворота в парку Шмідта, синагога, бердянська церква, яку совєтська влада намагалась перетворити на хлів.

Поблизу вбиральні є дзеркало з написом «Характерники» та маленькою наліпкою на дзеркалі у вигляді бердянського бичка.

Також Іван показав трофеї з фронту, який передали їм бійці: нарди російських бійців з триколором, які розіграють на аукціоні.

Перший соціальний бар в Україні

Іван зізнається, що домігся офіційної реєстрації саме соціального бару, і це перший такий бар в Україні, тому що в класифікації такого немає. Іван витрачає 30% прибутку на зарплатню команди та соціальний проєкт. Зокрема, «Характерники» допомагають молодіжній футбольній команді, закупляють м'ячі та сітки. Також заклад готує їжу для дітей ВПО з фонду «Мрія».

«Ідея нашого закладу – просувати Бердянськ, нагадувати про нього, бо ми пишаємось своїм містом. Наші відвідувачі – найщиріші люди, завдяки яким ми закриваємо збори: приміром, беруть гільзу – 20 гривень на донат. Чверть мільйона ми зібрали. Ще трохи – і я везу ці пташки, - показує на дрони під склом, - у третю штурмову. Також робимо сухпайки, в’ялимо м’ясо, привозимо на фронт хлопцям всякі смаколики».

Крім того, «Характерники» співпрацюють з іншими подібними закладами для підтримки військових:

«У нас був весняний похід «Характерників». Ми ходили з пачкою дронів, щоб збирати донати. Брали свої напої й приходили в інші бари та 100% від цього ми відправляли на збір. Обмінювали алкоголь на дрон. Цей похід тривав два місяці».

Іван наголошує, що важливо донести до людей, що навіть у воєнний стан потрібні бари. У них люди не тільки відпочивають, а й донатять гроші на ЗСУ, з кожного розрахунку відвідувачі можуть залишити чайові або бойові та направити кошти на військо.

Плани – масштабуватись

«Зараз двоє наших кухарів в лавах ЗСУ. Ми тримаємо їм місце і надіємось, що вони повернуться і зможуть далі з нами працювати. Адже ми хочемо далі масштабуватися, глобалізуватися, але для цього потрібні або серйозні гранти, от або якийсь меценат, або якийсь фонд, який би нас підтримав. А потенціал у нас є, ми можемо багато усього робити. Зараз у нас кухня завантажена гідратним м'ясом, яке ми відправляємо на фронт. Ось тут понад 120 пакетів стоїть в черзі, - показує. – І ми це виробництво можемо розширити. З цього приводу я теж написав грант на обладнання, чекаю відповідь. Щоб створювати нові робочі місця. Адже у нас є ринок збуту – фронт».

Зауважує, що зараз багато переселенців не можуть нормально прилаштуватись у нових містах. І замість того, щоб їм допомогти з роботою, влада роздає крупи, олію тощо. А люди сюди приходять не тільки смачно поїсти, але й поспілкуватись. Згадати рідне місто, розповісти про свої проблеми або про можливості.

Нещодавно Іван отримав грант у 250 тисяч гривень від держави. Написав бізнес-план, але стикнулися з багатьма підводними каменями під час реалізації проєкту.

«Хотіли зекономити, шукали більш дешеве обладнання, але виявилось, що треба розраховувати на ту суму, яка вказана у гранті. Наприклад, написано, що холодильник має коштувати 20 тисяч гривень, а ми його придбали за рахунок знижки за 17500, то різницю нам не повернуть, - посянює. - Решта повертається державі. А якщо коштує більше, то це вже порушення грантових умов. Тому трохи важко з цими грантами. Тим більше, коли долар скаче, складно прорахувати, яку суму слід закладати на обладнання».

В середині вересня бердянці збираються організувати великий захід, нагадати про Бердянськ, про окупацію, про катівні в Бердянську, про рух опору та зібрати кошти для військових. Планується і проведення майстер-класів, і ярмарок, і різноманітні івенти. Очікують, що це буде гарним інформприводом не тільки для українських медіа, але й для закордонних. Адже про «Характерників» та про Івана були публікації та сюжети в багатьох іноземних медіа. Навіть держсекретар США Ентоні Блінкен завітав до їхнього закладу, адже дізнався про них із телесюжету.

__________________________________________

Київська область прийняла 77 релокованих бізнесів

За інформацією директорки департаменту економіки Київської обласної військової адміністрації Ірини Тофанівської, на Київщину релоковано 77 компаній із південних та східних регіонів України.

«Процес переїзду відбувається за сприяння держави, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, які допомагають забезпечити бізнес приміщеннями та налагодити комунікацію з місцевими громадами. Власна справа — один із найпопулярніших проєктів у рамках урядової програми «Єробота». Головною метою цієї урядової програми є створення нових робочих місць та підтримка розвитку бізнесу. За весь період реалізації проєкту «Власна справа» згідно Постанови №738 від 21.06.2022 року 54 особи з числа ВПО започаткували бізнес «з нуля» в Київській області», - йдеться у відповіді на інформаційний запит.

Крім того, в Київській області, реалізується Комплексна програма «Конкурентоспроможна Київщина» на 2022-2025 роки, затверджена рішенням Київської обласної ради від 16 лютого 2022 року № 213-09-VІII (зі змінами).

______________________________________________________________

У 2015-му виїхали з Горлівки, у 2022-му – з Торецька: родина Горбачових відкрила пекарню у Дніпрі

Двічі вимушені переселенці, але сповнені енергії працювати та розвиватись. Так можна описати родину Горбачових, яка заразмешкає у Дніпрі та відкрила тут родинний бізнес - мініпекарню Gorbachoff Studio. У 2015-му довелось залишити все у рідній Горлівці, а у 2022-му – покинути Торецьк та переїхати до Дніпра.

«А зараз у мене стажуються дві дівчинки з Мирнограда. Щойно приїхали, ще не знайшли собі квартиру, і моє першочергове завдання – знайти для них житло», - розповідає власниця пекарні Gorbachoff Studio Ганна Горбачова.

Також у пекарні працюють Світлана з Маріуполя, Юлія та Наталія з Торецька. І, звісно ж, родина Горбачових: чоловік Ганни Дмитро, середній син Дмитро, його дружина Альона. Старший син Максим живе зі своєю родиною у Києві, працює в поліції, молодшому сину Данилу зараз 15 років.

Ганна працювала керівницею підрозділу на шахті, тому у підприємництві все для неї було новим і незнайомим. Жінка впевнена, що освітні програми для переселенців є дуже важливими. Так сталося у Торецьку.

«Гортала стрічку в інтернеті і побачила інформацію про курси для започаткування бізнесу. Пройшла ці курси і дуже сильно надихнулася: я почула всі ті слова, котрі мені були потрібні, - розповідає підприємниця. - Тож, написала бізнес-план і виграла перший грант сумою приблизно в 700-800 доларів. Так, це невеликі гроші, але сам факт підтримки сам по собі дуже допомагає у стартапах. Поки оформлялись всі документи, ми відкрили млинцеву на власні гроші. Потім я приїхала до людей, які давали гранти, пояснила їм ситуацію і попросила їх трохи поміняти закупку певного обладнання. Замість млинниці і кавоварки, але я вже їх придбала за власний рахунок, – холодильну вітрину і хлібну полицю, бо планувала, що у мене буде невеликий магазинчик. І мені пішли на зустріч».

Саме завдяки млинцевій у Торецьку родині Горбачових вдалося отримати досвід ведення бізнесу. Отже, через 8 місяців Ганні запропонували орендувати кафе.

«Це мені було більш знайомим, тому що у мого чоловіка колись було кафе. Я оглянула приміщення – воно було чудовим. Гарні меблі, на стінах - фотографії відомих кіноакторів різних часів, спортивних чемпіонів. На жаль, зараз воно розбомблене, - зітхає Ганна. - Я погодилась тоді взяти це кафе, але ціну оренди максимально знизила – приблизно на половину. Казала, що це прифронтове місто і що русня не зупиниться».

Перейшли працювати в кафе всією родиною: Ганна, її чоловік та середній син з невісткою.

«Так ми почали нашу діяльність як ресторатори в Торецьку. Я працювала по два-три дні на кухні і потім мене заміняла невістка. На барі стояв або син, або мій чоловік. Клієнтів у нас було небагато, але вони були, - розповідає Ганна. – Ми робиливсе самотужки – мили посуд, прибирали, чистили вбиральні. Так попрацювали місяців п’ять, поки не знайшли людей. Згодом залишили це кафе сину, щоби він цим займався, а ми пішли вже далі, відкрили кафе на ринку для мого чоловіка».

Через якийсь час Ганна зрозуміла, що хоче пекти хліб, це було якоюсь її внутрішньою потребою.

«Пекарня – це, мабуть, мій «незакритий гештальт». В моїй родині всі вміли працювати з тістом, а я чомусь – ні, від слова «зовсім». Я зіпсувала не одну сотню кілограмів борошна, поки навчилась, поки почала розуміти, як пекти хліб, - зізнається Ганна. - Мені допомагала мати, привозила мені рецепти бабусі, у якої вдавались чудові пироги».

Жінці навіть вдалося заручитись підтримкою організації, яка давала гранти. Втім, вони приїжджали кілька разів, але ситуація не зрушувала з місця. Тому на власноруч зароблені гроші, які вийняли з обороту, родина Горбачових придбала пічку і почала випікати хліб.

Невдовзі розпочалась повномасштабна війна.

«Прокинулася вранці, відкрила Твіттер і побачила повідомлення, що путін оголосив нам війну. Я розбудила чоловіка, сваху і середнього сина, сказала що почалася війна. Подзвонила також старшому сину, він знаходився у Києві зі своєю сім’єю. Нам було усім страшно, - згадує жінка 24 лютого 2022 року. - Я допомагала своїм не зійти з розуму, потім я підтримала свою сваху у її рішенні виїхати закордон, разом з нею відправила свого молодшого сина».

Пізніше середній син зі своєю родиною переїхав у Дніпро і Ганна розуміла, що їм з чоловіком також потрібно туди їхати. І що необхідно перевезти до Дніпра і свій бізнес.

«З’ясувалось, що в держпрограмі про релокацію бізнесу Дніпровська область не була вказана по причині близькості до фронту. Тоді я вирішила діяти самотужки, - каже підприємниця. - Наш знайомий дав нам ключі від свого буса, ми його заправили і поїхали в Дніпро. Взяли найцінніше – пічку та деяке обладнання. Наш магазин ще продовжував працювати в Торецьку, а я вже потроху почала шукати приміщення у Дніпрі».

Зараз Ганна постійно пише різноманітні грантові заявки. Торік виграла два гранти: один був від уряду Німеччини, другий – від жіночого фонду з Кривого Рогу «Жіночі можливості».

«Чесно кажучи, не очікувала, що мені дадуть грант з Кривого Рогу. Але написала заявку, її підтримали і мені дали кофейну машину, - зазначає Ганна. - А ще ми відкрили другу пекарню в Дніпрі на лівому березі».

_____________________________

Бізнес переселенців на Вінниччині

На територію Вінницької області релоковано 390 суб’єктів господарювання. Найбільша частка релокованих підприємств перемістилися з Донецької, Херсонської, Харківської, Запорізької, Луганської та Миколаївської областей. Про це у відповіді на інформаційний запит повідомив директор департаменту міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької обласної військової адміністрації Ігор Цехановський.

«Наказом Начальника обласної військової адміністрації від 08 квітня 2022 року № 267 створено робочу гpyпy з питань релокації та супроводу cy6’єктів господарювання, які переміщують виробничі потужності із територій бойових дій у Вінницьку область. В рамках роботи робочої групи Департаментом надається необхідний інформаційно-консультаційний супровід для релокованих підприємств щодо пошуку приміщень для перевезення працівників та виробничих потужностей із зони бойових дій, діючих державних та міжнародних грантових програм з підтримки релокованих підприємств. В рамках роботи регіонального офісу платформи «Зроблено в Україні» представники релокованих підприємств можуть отримати практичну допомогу в написанні бізнес-планів, оформленні документів для участі в грантових програмах у рамках урядового проєкту єРобота, консультації щодо можливостей отримання ваучера на навчання, компенсацій за працевлаштування безробітних, внутрішньо переміщених осіб, учасників бойових дій, за облаштування робочих місць для працівників з інвалідністю тощо», - йдеться у повідомленні.

Територіальні громади області також надають комплексну інформаційно-консультативну підтримку, релокований бізнес може користуватися фінансовими інструментами підтримки, що діють в громадах.

Так, у Вінниці розташована найбільша кількість релокованих підприємств: кількість юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які з 24.02.2022 року стали на облік у ГУ ДПС у Вінницькій області як платники податків i зборів, саме до Вінницької міської територіальноі громади, на 01.08.2024 становить 358 суб’єктів господарювання.

Протягом 2022 року - I півріччя 2024 року надавалась підтримка релокованому бізнесу у підборі місць для виробничих потужностей, перевезенні та розселенні персоналу, пошуку нових працівників, контактів для співпраці з місцевими підприємствами та, звісно, в оформленні необхідних документів. Оновлено перелік пропозицій, що налічує 98 виробничо-складських та офісних приміщень (від 100 до 15000 кв. м), які пропонуються для розміщення виробництв, що зацікавлені в переміщені саме до Вінниці. Окрім того, була надана можливість релокованим підприємцям користуватися фінансовими інструментами підтримки, що діють в громаді та пошуку контактів для співпраці з місцевими підприємствами.

Про гранти та програми для ВПО розповідають у Вінницькому обласному центру зайнятості.

«Відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року №738, на основі інформації, отриманої з уповноваженого банку та результатів співбесід, проведених Вінницьким обласним центром зайнятості із заявниками, Державним центром зайнятості з початку дії програми прийнято 63 позитивні рішення щодо надання мікрогрантів внутрішньо переміщеним особам на загальну суму 14 806 тис. грн., в тому числі 11 рішень у січні-серпні 2024 року на суму 2,7 тисяч гривень», - у відповіді на інформаційний запит повідомила заступниця директора Вінницького обласного центру зайнятості Наталія Шишкова.

Також варто назвати програму «Гранти для ветеранів та членів їх сімей», яка стартувала в квітні 2023 року й передбачає надання гранту на створення або розвиток власного бізнесу учасникам бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей. За цією програмою два учасника бойових дій, які належать до внутрішньо переміщених осіб, отримали відповідний грант на загальну суму 750 тис. грн. Ними заплановано створення 4 нових робочих місць. Один з отримувачів планує відкрити магазин з продажу індійської продукції, інший - надавати послуги з штукатурних робіт, обробки, ґрунтовки та утеплення стін.

Із загальної кількості внутрішньо переміщених осіб, які впродовж дії програм отримали позитивні рішення щодо надання мікрогрантів/грантів, 25 осіб на момент подачі заявки не були суб’єктами господарювання і отримавши кошти мікрогранту/гранту мають намір започаткувати, а більшість з них вже започаткували власну справу.

Текст створено в рамках проєкту «Медіа єднають українців» від ГО «Центр практичної освіти Накипіло». Проєкт реалізовано за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Тетяна Щербатюк, Тетяна Чубенко та надані Ганною Горбачовою