Вічна й світла пам'ять Героям!

До громад Вінниччини вкотре дійшли трагічні звістки. Стало відомо про загибель ще вісьмох вінничан: Олександра Журбицького, Віктора Кучми, Тараса Станілевича, Руслана Мрищука, Миколи Івчука, Михайла Гащука, Ігоря Линникова та Івана Глазкова, повідомляє I-VIN.INFO.

Захищаючи Україну, загинув житель села Безіменне Махнівської громади, воїн Збройних Сил України Олександр Журбицький «ЛЮКС», 2000 року народження.

Життя молодого Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу села Грушівка Куп’янського району Харківської області.

Олександру назавжди залишиться лише 26 років.

Прощання із Героєм відбудеться у його домі в селі Безіменне.

Вапнярська громада в скорботі. Підтвердилася загибель сержанта Віктора Кучми, 29 січня 1981 року народження.

Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Проте 26 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області Віктор загинув.

Свій військовий шлях Захисник розпочав з 2014 року, брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення став на захист Батьківщини.

Трагічна звістка сколихнула село Дяківку.

Виконуючи свій військовий обов’язок і захищаючи волю України, загинув Тарас «Шпиця». Воїн був матросом, гранатометником відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти військової частини А4210, уродженцем села Дяківки.

Тарас Станілевич, 31.01.1992 року народження, був призваний на військову службу в січні 2023 року. Протягом сімнадцяти місяців воїн вважався безвісти зниклим. На жаль, підтвердилася загибель Тарас Станілевич.

Знову чорна хмара скорботи над Ольгопільською громадою.

Підтвердилася загибель Руслана Мрищука, 1975 року народження, жителя села Ольгопіль.

Руслан Васильович був мобілізований до лав Збройних Сил України 3 березня 2023 року.

Вірний військовій присязі, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок, 25 лютого 2024 року загинув у районі населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини.

Калинівська громада втратила ще одного Захисника України.

Після тривалого лікування у військовому госпіталі від важкої травми помер молодший сержант Микола Івчук із села Чернятин.

Після початку повномасштабної війни він став до лав Збройних Сил України та боронив державу. Отримана під час виконання бойового завдання важка травма виявилася несумісною з подальшим життям, попри тривалу боротьбу лікарів.

Барську громаду сколихнула трагічна звістка. За результатами експертизи офіційно підтверджено загибель солдата Михайла Гащука.

Михайло Михайлович служив стрільцем-помічником гранатометника у військовій частині А7336. Його останній бій відбувся 7 травня 2024 року на Донеччині, поблизу населеного пункту Новосадове. Тоді, під час виконання надскладного бойового завдання, зв’язок із ним обірвався. Довгі місяці він залишався у списках зниклих безвісти за особливих обставин.

Вінниця 4 липня попрощалася з мужнім воїном Ігорем Линником.

Ігор Линник за покликом серця став до лав ЗСУ влітку 2022 року. Служив у 34-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Як старшина забезпечував злагодженість підрозділу, був лідером для побратимів, яких завжди вів за собою. Захищав Херсон, Часів Яр, Костянтинівку та Бахмут, за оборону якого отримав державну медаль. Воїн загинув 15 листопада 2023 року біля села Синьківка на Куп’янському напрямку, врятувавши перед цим життя двох поранених побратимів. Його серце зупинилося у віці 49 років.

За словами близьких, Ігор щиро любив Україну і з перших днів повномасштабного російського вторгнення готувався взяти до рук зброю. Переломним моментом для нього став ракетний удар по середмістю Вінниці у липні 2022 року. Допомагаючи рятувальникам на місці трагедії, чоловік на власні очі побачив страшні руйнування та людське горе.

Ігор Линник народився 17 січня 1974 року у Вінниці. Тут закінчив 9 класів у загальноосвітній середній школі №6 та опанував фах плиточника-облицювальника у Вінницькому професійно-технічному училищі №5. Під час служби в армії познайомився з майбутньою дружиною. Після демобілізації пара побралася, згодом у подружжя народився син, якого вони виховали в атмосфері любові та злагоди. Свою професійну діяльність Ігор пов’язав із приватною сферою шиномонтажних послуг. Водночас чоловік мав чимало захоплень, основним із яких був спорт. Він палко вболівав за улюблені футбольні команди й часто сам виходив із друзями на поле.

Вінниця 6 липня провела у вічність Івана Глазкова.

Свій шлях воїна він розпочав ще у 2015–2016 роках, боронячи Україну на Луганському напрямку в зоні АТО/ООС. У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік знову став до лав війська як доброволець. Він служив головним сержантом взводу та оператором БпЛА в батальйоні безпілотних систем «Мара» у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Завдяки його професіоналізму було врятовано десятки життів побратимів, а сам боєць відзначений багатьма військовими нагородами. Пройшовши гарячі точки Мар’їнки та Лиману, свій останній бій сержант прийняв 2 липня 2026 року на Куп’янському напрямку. Йому навічно залишилося 40 років.

Іван Глазков народився 27 травня 1986 року у місті Подільськ, що на Одещині, але ще в дитинстві разом із мамою переїхав до Вишгорода на Київщину. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту в університеті «КРОК» за спеціальністю «Менеджмент». Втім, попри отриманий фах, справжнім покликанням життя Івана стала військова служба. Саме вона подарувала йому доленосну зустріч із майбутньою дружиною-військовослужбовицею. Незадовго до початку великої війни подружжя оселилося у Вінниці. Тут виховували двох донечок, старшій з яких зараз 10 років, а молодшій лише 10 місяців.

Читайте також: Лише три місяці в шлюбі: полеглого захисника Анатолія Павлича відзначили державною нагородою

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: зі сторінок громад, www.vmr.gov.ua та www.magnific.com