Вітаємо вінничан з Всесвітнім днем «дякую»

Традиційно 11 січня відзначається Всесвітній день «дякую». Вперше слово «дякую» згадується у Паризькому словнику-розмовнику, який видали у 1586 році. У побуті слово почали застосовувати лише у 20 столітті. Це єднання людей посмішками, обіймами. Він допомагає переключити увагу людини із власних думок на інших людей, налагодити соціальні контакти. Тому I-VIN.INFO поцікавився, чи існують методики, які вчать вдячності. 

«Щире «дякую» підкреслює повагу та прихильність, викликає відчуття потрібності та цінності людини, котрій це говориться. А для того, хто дякує, це дає відчуття, схоже на радість. Вдячність допомагає налагоджувати стосунки та соціальні контакти. Втім, коли подяка є більш ритуальною, чим емоційною, то може викликати навіть почуття провини в обох сторін. В мережі з цього приводу жартують: «Зробив добро - відійди на безпечну відстань, щоб хвилею «вдячності» не накрило». Неприємні почуття від подяки виникають тоді, коли дякуючий не має відчуття такту і його бажання подякувати стає нав'язливим бажанням догодити. Винувате нав'язливе «дякую» йде від людей, котрі не вірять, що вони достойні уваги, послуги чи подарунку. В емоційному фоні таких людей переважає сором», - розповідає про вплив слів вдячності психологиня та гіпнотерапевтка Ірина Мороз. 

Словесне пряме вираження вдячності в українській мові збіднене. Це слова дякую та спасибі. Особливого забарвлення додають: щиро, гречно, вельми. Для непрямої подяки слів можна казати побільше: «Мені дуже приємно... », «Ви мені так допомогли...», «Я перед Вами в боргу», «Що б я робила без Вас», «Я щаслива, що Ви... », «Ви - чудова людина». В цьому випадку, ми описуємо власний приємний емоційний стан і намагаємося викликати в «допомагатора» почуття цінності та значущості.  

За словами гіпнотерапевтки, вдячність – це ніби вербальні обійми. Якщо людині потрібно від 4 до 12 обіймів на день, то справедливо такою ж величиною виміряти і слова подяки: - Дякую за чай, - Дякую за чисту провітрену кімнату, - Дякую, що написав, - Дякую, що ти є. 

Аби розвинути вдячність та навчитись казати «спасибі», потрібно розвивати свій емоційний інтелект. Тобто усвідомленість власного психоемоційного стану, емпатію. Висока усвідомленість дозволяє більш повно бути в реальному моменті. Тоді приємне відчуття вдячності до себе, Бога, Простору, людей навколо виникає природно саме по собі. 

«Заважати казати слова вдячності може страх бути приниженим. Логіка приблизно така: я зараз подякую, визнаю цінність наданої мені уваги чи допомоги, а потім мене цим дорікатимуть. А це – нестерпно. Найлогічніше – пропрацювати патологічне почуття неповноцінності та беззахисності з психотерапевтом. Також можна вести щоденники вдячності, де записуються всі справи та події, за які ви дякуєте. Особливо корисно для людей, у котрих світ бачиться в сірих кольорах, є внутрішня заборона на радість. Таким необхідно вчити свій мозок помічати свої успіхи та прихильне ставлення людей», - додає Ірина Мороз. 

Та зауважує, що в Україні помічається нівелювання вдячності. В середньому зрізі населення виражений синдром «Мені всі винні»: увагу та допомогу сприймають як належне і замість подяки очікують отримати ще більше, маніпулюючи почуттям провини. Українцям притаманна фонова провина за своє існування. 

Нагадаємо, у Вінниці патрульна поліція влаштувала різдвяне свято для дітей. 

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.  

Фото: з вільних джерел