Волонтери продовжують підтримувати військових в тилу

Повномасштабна війна торкнулась кожного українця. Чимало чоловіків та жінок вступили до лав ЗСУ. А в тилу їх підтримуютьїхні друзі, родичі та небайдужі люди. I-VIN.INFO зібрав історії, коли друзі військових стають волонтерами та попри перешкоди, продовжують надсилати допомогу на передову.

Вінничанин Святослав Цюпка почав допомагати в тилу своїм друзям військовим з 24 лютого. Сам він з села Ометинці Райгородської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області. Навколо нього об'єднались небайдужі до спільної біди люди, тому всі разом готували їжу, збирали речі та передавали на фронт. Перший запит у Святослава був від друга. Військовий надіслав повідомлення у соцмережі. Це був список необхідних речей: найпростіших, тому що їх речі та документи, згоріли в перші дні війни.

«Війна на дружбу ніяк не вплинула. Хіба тільки зміцнивши її. З деякими друзями, учасниками бойових дій, я тримаю зв‘язок практично кожен день. Хоча до війни у всіх були буденні справи, і не так часто спілкувалися», - каже Святослав.

Після першого запиту він продовжив допомагати своїм друзям. Вдалось навіть автомобіль передати. Хоч і весь процес пошуку та передачі транспорту був не простим, проте для Святослава Цюпки найважчим було знайти та передати тепловізор на початку війни. Усюди задирали космічні ціни. А в Україні їх не було. Проте, як запевнив Святослав, все ж вдалось знайти і передати військовим.

«Зараз потреби в деталях, наприклад актуально : генератори, автомобільні запчастини. Передають і смаколики, які господині самі випікають у селі Ометинці»,- каже волонтер.

Як додає, люди зараз долучаються до донатів завдяки соціальним мережам. За допомогою них інформація про збір поширюється серед друзів, знайомих, які також готові підтримати та перерахувати кошти.

«Вся ця допомога доводить те, що українці – міцний та незламний народ. Тому в темні часи видно світлих людей. Є окремі люди, меценати, які роблять величезні внески для потреб ЗСУ, але не афішують цього», - зауважує волонтер.

Зараз змусити його зупинитись і не допомагати військовим може тільки закінчення війни нашою перемогою. Святослав вірить, ця перемога зовсім скоро настане. Проте досі невпевнений, що навіть після війни перестане волонтерити.

Волонтерством займається й Станіслав Голубєв, який народився у Луганську. Війна його застала, коли він закінчував 10 клас (16 років). Зараз він проживає у Чернівцях. Коли почалась повномасштабна війна, Станіслав почав допомагати своєму другу військовому Давиду з позивним «Java». До зборів також долучивсяйого знайомий Андрій Марусій, який живе та навчається у Вінниці. А також допомагала дружина військового Давида Юліана.

За словами Станіслава Голубєва, війна на дружбу ніяк не вплинула. Лише рідше почали спілкуватися, тому що його друзі можуть не мати змоги відповісти, бо не мають зв’язку.

«Приблизно тиждень минув, і Давид повідомив, що в них згоріла вантажівка зі зв’язком, раціями та іншим. Також сказав, потрібні тепловізори. А я людина проста. Не маю уявлення, де це можна знайти. Тому шукав по друзях кошти і можливості, а потім відкрив збір. Був у шоці, коли люди задонатили за два дні приблизно 70-80 тисяч гривень», - каже Станіслав.

На ці кошти вдалось придбати 10 рацій з Польщі та інших необхідних речей. Але навіть один з кращих тепловізорів, які передав Станіслав, зміг бути в нагоді на передовій лише місяць, потім згорів у автомобілі.

«Рації, які ми передали, дуже допомогли нашим. Давид написав, що за допомогою них військові змогли налагодити нормальну оборону Житомирської області та відбити атаку на одне місто. Поступово все, що просили військові, намагались знаходити та відправити. Але найважче було зібрати кошти на авто. Тоді вже фурор донатів зменшився», - зазначає волонтер.

Разом з Андрієм та дружиною військового Юліаною вони продовжували робити свою справу. Звісно, виникали свої проблеми у роботі, тому вони намагались знаходити допомогу від інших колег та приймати рішення. Так, і натрапили на шахрая.

«Тоді люди нам майже не донатили. Одна людина нам пообіцяла допомогти. Але, як виявилось, сам обманув десь 40 волонтерів. Зараз триває суд. Хоч гроші цей «горе-волонтер» повернув, проте ми втратили багато часу і деякі військові загинули, так і недочекавшись касок чи дронів», - з сумом говорить Станіслав.

Попри ці проблеми, команда Станіслава Голубєва збирає зараз на генератори, Старлінк та бандеропавери. Сам волонтер працює у магазині з продажу техніки та мобільних телефонів. Додає, один клієнт, коли дізнався про збір, залишив 200 доларів під час того, як купував телефон. А через місяць приніс ще 1000 євро. Тоді цієї суми дуже не вистачало на закупівлю необхідних речей для військових.

«Нам Давид прислав трофей. Тому у планах розіграти за найбільший донат сухпайок русні. Насправді, зараз нічого не змусить мене зупинити свою діяльність. Я розумію, що зараз чимбільш потрібно допомагати нашим захисникам. І якщо люди хочуть жити у щасливій та вільній країні, мають хоча б інколи допомагати військовим, поліцейським, волонтерам та іншим», - каже Станіслав Голубєв.

Додає, Україна переживає зараз настільки важливі події, які будуть вивчати та досліджувати наші нащадки. Тому маємо раз іназавжди перемогти наших ворогів.

Як додає до розповіді Станіслава Андрій, до їхньої команди долучилась ще Мар'яна, яка працювала у сфері вебдизайну.

«Вона досі робить круті пости, що набагато краще привертають увагу до потреб волонтерів. Пам'ятаю, що я, ще не знаючи з чого і як почати, ходив по кафе, розсилав пости всім знайомим в різних містах із проханнями розповсюдити. Я не дуже соціальна людина, тому було важко шукати, де залишати контент для привернення уваги», - каже Андрій.

Для нього Давид – найкращий друг, тому й одразу приєднався до команди друзів-волонтерів.

«Зараз Стас знову відкрив збір, що допоможе придбати Старлінк чи генератор. Уже за старою схемою, я розкидаю всім, кого знаю, дописи у різні міста України, і в Польщу. Маю знайомих людей звідти. Це звичайно мало, але плоди приносить. Донати збільшуються. Повільно, але сума накопичується», - каже Андрій Марусій.

Зізнається, що особисто йому допомагає не опускати руки старання його друзів. Андрій зауважує, всім нам надзвичайно важливо зберегти Україну та друзів-військових.

«Хотілось би допомагати більшій кількості захисників. Але якщо кожна людина буде робити щось подібне для своїх рідних, друзів, знайомих у ЗСУ, ми охопимо усіх наших Героїв на передовій», - каже Андрій Марусій.

Від редакції: Якщо ви можете та хочете допомогти волонтерам Андрію та Стасу, то можете зробити переказ коштівна банку в Монобанк за наступним посиланням (Банка Monobank 5375411201896367чи Приватбанк 4149 4999 9168 4711). Якщо ви хочете допомогти Святославу, можете перейти та звернутися на його сторінку у Фейсбук.

Нагадаємо, латвійські волонтери передали близько 1000 автомобілів для українських військових .

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото:надано волонтерами.