Історія свята «Колодія», повір’я та традиції

В Україні протягом тисячоліть наприкінці лютого-початку березня на тижні, що співпадав з настанням на небі нового місяця, гучно і весело відзначали свято «Колодку» або «Колодія». А на «Масницю» з млинцями і спаленням опудала Зими його замінили не так давно, скоріш за все під впливом російської «Масляницы». Цього року свято триватиме з 20 по 26 лютого, повідомляє I-VIN.INFO.

Етнологиня, кандидатка історичних наук та доцентка Світлана Творун зауважує, що сьогодні у більшості ЗМІ слово «Масниця» вживається як головне, хоча історично воно було другорядним. Його використовували зрідка для позначення тижня, у якому немає пісних днів і щоденно можна їсти молочні страви – масло, сир, сметану. Цей всеїдний тиждень у християнському календарі існує напередодні Великоднього посту.

А от слова «Колодка» і «Колодій» мають дуже давнє походження і вказують на головний символ українського свята – дерев’яну колоду або прикрашену дерев’яну галузку, яку жінки і дівчата чіпляють неодруженим хлопцям. Дерев’яна колодка – це частинка Дерева життя, а обряд похорон Колодки – закопування або запихання її в землю. Його можна порівняти з садінням чогось у ґрунт, щоб згодом проросла новим Деревом роду, яке сприятиме створенню нової сім’ї.

Як додає Світлана Творун, у давнину на Колодія закінчувався шлюбний період і до закінчення польових робіт та збору урожаю весіль не справляли. Тому на цьому тижні вшановують молодят, які одружилися протягом року і жартома карають старих парубків, а заодно і їх батьків, за те що не одружили сина – змушують їх тягти колоду, або ж відкуплятися від неї грошима чи святковою трапезою для всього гурту.

Загалом Колодій триває тиждень. Святкування також продовжується в неділю, яку ще називають «Прощальною» або «Прощеною». Всі, хто був у сварці, повинні напередодні посту помиритися і попросити один в одного пробачення.

«Якщо ми не пробачимо нанесених нам образ, то й Бог не пробачить нам наших гріхів на тому світі. Особливо зворушливо прощення відбувалися у неділю ввечері в родинах. Дітки повинні були зізнатися своїм батькам у всіх поганих вчинках і попросити пробачення, а батьки не мали права їх карати і сварити цього дня, і самі мали попросити пробачення в своїх дітей, а потім поцілуватися на знак примирення», - каже етнологиня.

А найбільш поширеною стравою в українців на цьому тижні були вареники з сиром. Форму вареника пов’язують з новим місяцем, який у цю пору з’являвся на небі. Випуклий вареник також уособлював повноту, достаток, ознаки вагітності насамперед землі і природи. Це мало посприяти урожайності у новому аграрному році. Водночас у сучасних ЗМІ досить часто йдеться про млинці, як головну страву на Масницю, що не відповідає давнім українським традиціям.

Так, Світлана Творун наводить прикладом слова Михайла Максимовича. Він ще у 19 столітті писав, що в Україні млинці не вважаються обрядовою стравою: ні поминальною, ні масничною. Крім вареників на Колодія дуже часто готують налисники – млинці з начинкою. Назва «налисник» означає «на листі», начинка загорнута на листі з тонкого тіста. Українські налисники, на відміну від російських млинців, – повні всередині, щоб земля була повною і щедро родила.

Традиції святкування

Одружені люди і неодружена молодь святкують Колодку по-різному. У понеділок святкування Колодія розпочинають виключно заміжні жінки, оскільки в понеділок Колодка народилася, а чоловіки і неодружена молодь на родини не ходять. Молодиці збиралися вдома у котроїсь з жінок, приносили в складчину їжу та питво. Всівшись за стіл, раптом одна з них починала ойкати і витягувала з-під пелени дерев’яний брусок або макогін – це і був Колодій. Всі радісно вітали «породіллю» і починали пеленати Колодія. Пелюшки приносили жінки із собою, від своїх дітей, які з них вже повиростали. Пообідавши за столом, жінки веселим гуртом разом з Колодієм на руках йшли на вулицю, щоб заробити Колодці на хрестини чи похрестини. Також могли тягнути на мотузці довге поліно – справжню колоду, яку чіпляли «старим парубкам» (неодруженим хлопцям старшим 25 років) до ноги, як покарання за те, що не одружилися, і просили викуп. У вівторок та наступні дні до жіночого гурту приєднувались і одружені чоловіки.

Дещо інакше святкувала Колодія неодружена молодь. Колодка – єдиний період у рокові, коли дівчата можуть проявляти ініціативу у стосунках з хлопцями. Дівоча колодка суттєво відрізняється від жіночої. Дівчата свої «колодки» виготовляли з атласу, кольорових ниток, бісеру, позлітки у вигляді прикраси, квітки або стрічки, і приколювали парубкам зліва до грудей або пов’язували на ліву руку поближче до серденька. Протягом свята дівчина могла вчепити колодку лише одному хлопцеві, своєму коханому або тому, якого вона на даний час виділяє з-поміж інших. Це можна було зробити в будь-який день протягом всього колодійного тижня, але найчастіше колодки чіпляли на молодіжних вечірках – вечорницях. Якщо дівчина на вечірці вчепила хлопцеві колодку, він повинен пригостити її солодощами та напоями, запросити на танок і провести додому.

На Колодія хлопці могли дізнатися про свій рейтинг серед дівчат, адже часто траплялося так, що одному парубкові чіпляли дві а то й три колодки, а іншому жодної. З трьома колодками приходила не лише гордість, а й певні проблеми. Якщо дівчат було дві або три, парубок мусів кожній приділити увагу, кожну пригостити, для кожної замовити музику для танцю, а також кожну провести додому. Останню парубок проводжав ту, яка подобалась найбільше, щоб побути з нею найдовше.

Особливу інтригу в оточуючих викликала ситуація, коли парубку чіпляли не одну колодку. Всі крадькома слідкували, якій дівчині він подарує символічну стрічку, а якій підготує подарунок більш суттєвий. Проте, українські хлопці не любили виставляти свої почуття напоказ і тому на людях всім дівчатам дарували стрічки, а тій, що подобалась найбільше, шептали на вушко, що прийдуть до неї додому. Додому приносили дарунки більш суттєві – хустку, намисто чи навіть черевички. Батьки дівчини садили молодят за стіл, пригощали і знайомилися ближче із ймовірним зятем. Такі «колоденки» (на Вінниччині колоденками називають великоднє віддавання колодок) часто закінчувались весіллями восени.

Повір’я

Вірять, якщо чоловік на Масницю заробить подяку від своєї дружини, йому проститься аж 100 гріхів на тому світі.

Також, за словами етнологині, неодноразово доводилося чути, що колодка допомагає у створенні родини. Вірили, якщо заміжніх жінок, які вчепили парубку «колодку» гарно пригостити, парубок одружиться вже протягом року.

«У 1986 році у Конотопі Сумської області на заводі молодиці з цеху вчепили колодку моєму чоловікові, на той час молодому інженерові, і попросили пригостити наявним у нього спиртом. Він використовувався для протирання контактів. При цьому переконали його, що традиції порушувати не можна, і йому довелося порушити посадову інструкцію. Жінки розвели спирт водою і в обідню перерву «пом’янули» Колодія. Того ж року ми одружилися, а чоловікові колеги стверджували, що це через ту колодку», - розповіла Світлана Творун.

Нагадаємо,«Я постійно нагадую американцям про найважливішу проблему в світі – війну в Україні»: ветеран збройних сил США у Вінниці.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Головне фото: tobiporada.com.ua

Фото:надані Світланою Творун