Щорічний національний пам'ятний день в Україні припадає на четверту суботу листопада

Голодомор — акт геноциду проти українського народу, який тривав з 1932 по 1933 роки. Він спричинив фізичне, духовне, моральне, психологічне нищення української нації та української ідентичності, повідомляє Інформаційна Вінниччина.

«Головною причиною того, що проти українців був вчинений геноцид — те, що вони чинили шалений супротив російським окупантам і намагалися відновити свою державність. Російсько-більшовицька відроджена імперія за будь-яку ціну намагалася втримати Україну. Голод став самим дієвим інструментом тримання українців в страху і забезпечення лояльності до «совєцького» режиму», - розповідає кандидатка історичних наук, етнологиня Ірина Батирєва.

Зброєю Голодомору був не лише штучний голод, а й всі репресивні заходи, які використовували проти українців. Для прикладу — терор, арешти, розстріли, депортації. Під час Голодомору продовжувались репресії проти української інтелігенції та священнослужителів.

Найбільше постраждало і було знищено українців штучним голодом у сільській місцевості, в якій на той період проживало більше 80% українців. Серед регіонів — це тогочасні Київська і Харківська області, тобто Центральна частина України. Проте досить великих втрат зазнали жителі й інших українських областей, а також українці за межами УСРР на територіях компактного проживання, найбільше на Кубані.

Ірина Батирєва зазначає, що кожна українська сім’я є носієм родинних історій, способів виживання в Голодомор. Це і приховування будь-якої їжі від «буксирних бригад» та «активістів», які вигрібали все. Це обмін одягу, взуття, сімейних реліквій на їжу на міських ринках, базарах, у торгсинах, споживання замінників їжі (те, що не було придатним для споживання), вживання м’яса котів, собак, дрібних гризунів…

Українці з прикордонних районів намагалися врятуватися втечею на західноукраїнські землі, вирушали за їжею у міста, потім у Білорусь та Росію, де голоду звісно не було.

Своєю історією поділилась Єфросінія Корнійчук з села Пиків, Калинівського району:

«Нас було в сім’ї семеро дітей і ми були дуже дружні, працелюбні. Під час Голодомору люди по-різному виживали. Одні їли зелене листя, а інші, як ми,крали вночі буряки, кукурудзу. Нас рятувала, насамперед, кукурудза, яку ми перемелювали і пекли з неї хліб. Крім цього, робили з цієї муки галушки. А буряки ми виварювали та у воду додавали муку — це було смачно. Також у нас була корова. З моїми подругами, дітьми-сиротами, ми в сараї зробили кімнату і терли грушки, робили млинці. У хати приходила бригада перевіряти в кого що є, то навіть в горщики з сіллю дивились. Та люди все ховали. Згодом же перевіряли чи немає якої худоби у сараї, коли були введено податок, адже за все мали платити.

Коли мені було дев’ять років, а моїм старшим сестрам по шістнадцять, ми ходили збирати колосся. Весь час їздив наглядач конем, тому якщо когось зловили за крадіжкою колосся — штраф. А ось у кого вдома знайдуть, то одразу арештовували й судили на 8 років позбавлення волі. Збирали по вісім кошиків колосків і ховали на печі, бо боялись. Одного разу, побачивши такого поліцая-наглядача під вікном, я втекла з колоссям через городи і викинула його, допоки той чоловік не пішов геть — додому не поверталась.

Я не бачила, щоб в нас хтось помирав у селі — спасались чим могли. Та й в моїй сім’ї всі вижили. Майже в кожній хаті були родичі, сім’ї ж великі, то готували їсти й обмінювались».

Злочин геноциду ретельно приховувався совєтами, тому на місцях поховань жертв Голодомору будували дороги,облаштовували площі, ярмарки, парки відпочинку.

У 1990-х роках українці почали встановлювати пам’ятні знаки на відомих місцях похованьчасів Голодомору, а також будувати пам’ятники.

Є електронна база даних пам’ятників, присвячених Голодомору, яку зібрали у регіонах України на прохання Українського інституту національної пам’яті. На сторінках сайту подано каталог зображень, що включає 457 пам'ятників у 17 областях України.

Є кілька символів Голодомору. Перш за все, це знак квітки — незабудки як символа пам'яті жертв Голодомору. Він розроблений у 1986 році учителями цілоденної школи св. Софії в Миссиссаґа в Канаді. Перший пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років в Києві, на Михайлівській площі, відкритий 12 вересня 1993 р.

Також це скульптура дівчинки на площі перед Музеєм Голодомору: фігурка з колосками — це скульптура «Гірка пам’ять дитинства» у Києві. І свіча пам’яті — центральна наземна частина Музею Голодомору у вигляді свічки.

Що стосується Вінницької області, то майже в кожному населеному пункті старожили можуть показати, де є місця масового поховання від Голодомору. Щороку збільшується кількість пам’ятних знаків, станом на 2008 рік— це 134 пам’ятники.

«Голодомор призвів до зламу психіки, який отримали українці, що вижили після цих подій. Це позначилось на їхньому світогляді, способах поведінки, особливостях ставлення до тоталітарної держави СРСР, і має ознаки трансгенераційної передачі подальшим поколінням. Репресивна імперська політика, приховування правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвели до подальшої деформації української ідентичності в СРСР, страху бути українцями, особливо це проявилося в перших двох поколіннях жертв геноциду», — коментує Ірина Батирєва.

Вона додає:

«Український народ поступово долає наслідки колективної травми від геноциду. Ознаками того, що українці вже перемогли жах Голодомору і вистояли, є, насамперед, відновлення державності України у 1991 р.; українці проявили дух, стійкість уПомаранчевій революції, Революції Гідності, продовжують боронити незалежність держави у російсько-українській війні сьогодні та борються за побудову демократичного громадянського суспільства.

Аналізуючи досвід інших країн, народів, які зазнали геноциду, можна стверджувати,що постгеноцидний вплив має закінчитися на четверному поколінні. Зараз — це молоді українці: школярі, студенти. Тому настає час для звільнення та відновлення».

Довідково:

Автором терміну «геноцид» є Рафаель Лемкін, який він вперше використав 1944 року у книзі «Правління Осьових сил в окупованій Європі». За допомогою його зусиль термін геноцид було додано до переліку звинувачень проти найвищого командування нацистів. Він був одним із авторів Конвенції про запобігання та покарання злочинів геноциду, в якій було дано остаточне визначення геноциду в юридичних термінах.​

Загалом, найбільші етнічні геноциди XX століття стались проти вірмен у Туреччині, євреїв в окупованій нацистами Європі, тутсі в Руанді.

Нагадаємо, вінничани можуть взяти участь у онлайн заході з нагоди вшанування жертв голодомору.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Колаж 24 каналу, автор дизайну – Богдана Гілей, espreso.tv, Вікіпедія, photo-lviv.in.ua