Чому перший шматок хліба віддають корові, а миші перетворюються на кажанів?

Великдень - одне з найбільших християнських свят, яке в Україні проходить з особливим розмаїттям і релігійними обрядами. Одним з найважливіших аспектів святкування Великодня є випічка традиційного хлібу, який знаходять своє відображення не тільки в різних регіонах України, але навіть у різних родинах в одному селі. I-VIN.INFO поспілкувався про традиції, пов’язані із великодньою випічкою, із вінницькою етнологинею, кандидатом історичних наук та авторкою книги «Хліби до свят і на пошану» Світланою Творун.

У наш час великодній хліб в Україні часто називають «пасками». Але обрядову здобу, яку випікають до великодніх свят, в Україні традиційно називали бабами або бабками. Слово «паска» перейшло на випічку від назви свята «Паска», що в свою чергу походить від давньоєврейського «Песах» – свята на честь виходу євреїв з Єгипту.

Пані Світлана розповіла цікаву історію зі свого життя, коли вона вперше почула саме традиційну назву великодньої випічки від свого діда ще у дитинстві:

«Якось ми з бабусею пекли великодній хліб, вже поставили його у піч і ще поралися по кухні. Тут дід заходить і каже: «Баби ваші вже по дворі ходять». Я бігом до вікна, щоб подивитись, які ж там баби по нашому дворі ходять а бабуся сміється та каже: «Це тобі не у вікно треба дивитись а у піч». Виявилося, що дідусь був на вулиці і почув запах, почув, що наші баби вже спеклися та зайшов нам про це сказати. Ця ось назва «баби» в дійсності була, але зараз вже на великодню випічку кажуть паски».

У своїй книзі «Хліби до свят і на пошану» Світлана Творун зазначає, що великодня «баба» випікалася на пошану аграрному культу родючості і уособлювала вагітність, зачаття нового урожаю. Вона могла бути уособленням богині родючості Макоші (інший варіант – Матері Сирої Землі), яка в цю пору року знаходилась при надії.

Великодня випічка на Поділлі окутана великою кількістю традицій та легенд. З деякими з них пані Світлана стикнулася в процесі збору інформації для своєї книги.

«В одному селі ми побачили дуже цікаву традицію. Коли додому приносили освячену великодню випічку, то перший шматочок віддавали корові. Корова в нашій культурі вважається годувальницею, яка викормила людський рід. А з іншого боку, за деякими дослідженнями простежується, що богиню родючості теж часто пов’язували та зображали в іпостасі корови», - розповідає етнологиня.

А як можуть бути пов’язані крихти великодньої випічки, миші та кажани? За деякими легендами – дуже тісно.

«Ще існувала така легенда, що якщо миші з’їдять крихти освяченої великодньої випічки, то вони перетворяться на кажанів. Звичайно, увесь великодній хліб намагалися з’їсти, але вважалося, що якщо якісь крихти впадуть на підлогу і їх потім з’їдять миші, то вони перетворяться на кажанів і не будуть більше псувати зерно», - згадує Світлана Творун.

Під час випікання великодніх бабок також виконуються різні обрядові дії. Для розпалювання печі використовували торішні котики, щоб запобігти прильоту недоброго духа до хати. Після того, як баби були випечені, їх діставали з печі та виймали з бабинців. Потім баби качали по рушникові на столі та промовляли: «Щоб хліб був такий гарний і величний, як ти гарна і велична». Ці дії проводяться для того, щоб хліб не виліг.

Унікальних рецептів великодньої випічки в Україні існує безліч, але часто вони ніяк не передають традицій та колориту окремих регіонів.

«Унікальні особливості великодньої випічки є не те, що в різних регіонах – вони є навіть в різних родинах в одному селі. Коли ми збирали інформацію про великодню випічку від різних господинь, то записати рецепт було неможливо. Вони усі говорили щось типу: «Ну ось тако, або пів баночки, або баночка. Тут може на три, а може на п’ять яєць. Борошна стільки, щоб тісто було густіше», - це так вони розповідають про свої рецепти. Цих рецептів існує дуже багато і вони всі різні, але прослідити, що на Поділлі печуть так, а десь в іншому регіоні інакше, не вдавалось», - зазначає пані Світлана.

Традиції великодньої випічки на Поділлі досить багаті та цікаві, вони зберігалися від покоління до покоління та передавалися зі знаннями про місцеві повір'я та обряди. Великодня випічка є не просто харчовими традиціями, але й символічним вираженням культурного спадку та національної ідентичності. Проте, велика частина традицій із часом забувається, а випікання домашнього хлібу вже давно не є настільки масовим явищем, як раніше.

 «Звісно, домашня випічка буде цінуватись, але вже зараз більшість купує святкову випічку у магазинах. Зацікавленість у традиціях, безумовно, є, і у нас дуже глибинна культура, але її треба популяризувати. Традиційна великодня випічка продовжить жити, якщо вона масово з’являтиметься на полицях спеціалізованих крамниць, коли їх будуть продавати спеціалісти, які знаються на традиційних рецептах та вміють гарно випікати», - вважає Світлана Творун.

Читайте також, Вінниця - не тільки про фонтани. Пивна юшка, ядерне бомбосховище та арки: історія вінницьких підземель.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: взято з книги «Хліби до свят і на пошану» та vcptopp.vn.ua