Тетяна Ігнатенко поділилась порадами про налаштування дітей на навчання

Свято «День знань», школа, «в перший раз – у перший клас» — це все насправді дуже серйозні речі для будь-якого першокласника. Проте часто діти, які наче нещодавно гралися у садочку, не до кінця розуміють, що їх очікує у школі. Як зрозуміти, чи ваше чадо налаштоване та готове до начання? І як упевнитися, що ви підібрали вчителя для нього? Про це все і не тільки Інформаційна Вінниччина поспілкувалась з Тетяною Ігнатенко — психолог, психотерапевт, арттерапевт та член Всеукраїнської Арттерапевтичної асоціації.

Перше питання, яке точно хвилює всіх батьків – в якому віці найкраще дитині йти до школи? І чому?

— Якщо ми говоримо про вік 6-7 років, то все залежить від індивідуальних особливостей самої дитини та її психофізіологічної та соціальної готовності.

5-річний вік — точно рано, тому що основна діяльність цього періоду – ігрова, в якій дитина ще продовжує формувати розуміння про рольові та соціальні особливості світу, який її оточує через гру. Тут важливо одне: не спішіть вчити, дайте награтись! До того ж, дошкільнята мислять образами і картинками, а у школі від них вимагається уже інше, логічність мислення і тоді їм значно важче адаптуватись.

Як зрозуміти, що дитина психологічно та морально готова чи навпаки не готова йти до школи?

— Щоб дитина була готовою до школи, її потрібно готувати. Само собою це не відбувається. Дитина має розуміти, що її там чекає, для чого вона туди йде, які завдання буде виконувати, який розпорядок дня на неї чекає, хто буде ця «жінка», яка має дати раду 35-ом школярам і більше. Також, яку роль вона виконує, до кого можна звернутись у разі того, якщо ти щось не знаєш. Тоді і процес адаптації відбувається легше.

Якщо ми говоримо про те, як зрозуміти, що дитина готова, то перше, що має бути — бажання самої дитини. Запитайте у неї, а як вона це бачить, не нав’язуючи своїх очікувань і не додумуйте за неї. Врахуйте її зацікавленість у знаннях, соціальна активність та контактність. Адже є діти, які полюбляють самотність і гірше адаптуються в шкільному колективі. Також не забудьте врахувати фізичні параметри, тому що це той випадок, коли, особливо хлопчикам, не хочеться бути найменшим у класі. Як дитина почувала себе у садочку, і як взаємодіяла там з дітьми та вихователями. Наскільки довго вона може всидіти на одному місці тощо.

Як маленьким дітям не боятись йти в школу?

—Якщо дитина розуміє, куди вона йде, то надмірного страху не буде. Більше бояться мами. А звичайне хвилювання — це нормально, тому що це щось абсолютно нове, у чому я ще себе не спробував. І у дорослому житті ми хвилюємось, коли йдемо на нову роботу або зі школи в університет — це нормально, адже це нова ситуація, нові вимоги, нові правила. Якщо ми не хвилюємось — значить ми байдужі, а якщо ми байдужі, то і рівень мотивації такий же. Але повторю ще раз! Ваша дитина буде менше боятись, якщо вона знатиме, що її там чекає. Розповідайте їй про школу, що це та для чого. Також, якщо маєте свій позитивний досвід — розкажіть, негативний вона здобуде сама, не програмуйте на свій. Малюйте школу, складайте про неї казки. По змозі познайомте з класним керівником, дайте зрозуміти, що якщо щось не вдасться — ви завжди підтримаєте і допоможете.

Як дітям не боятись спілкуватися з іншими?

— Якщо дитина боїться спілкуватись з іншими дітьми, тоді потрібно звернутись до психолога і з’ясувати причину. Часто причина не в дитині, а в тривожній мамі, яка боїться за кожен крок малюка або ж віе занадто ізольований. Тому немає дітей, які бояться спілкуватись, є деструктивне виховання або педагогічна занедбаність, коли дитина не вміє цього робити.

Як правильно бути батькам в ситуаціях, коли діти не хочуть йти до школи? Що робити батькам?

— Піти на консультацію до психолога і перевірити готовність дитини іти до школи, бо причин може бути безліч. Від того, що дитина боїться, бо не знає, що це взагалі і з чужих розмов вона чує, що це щось страшне і там всі злі, особливо, коли у сім’ї є старші діти, у яких не «клеїться» з навчанням; до тривожного стану батьків, який вона переймає, або банальної фізичної неготовності, коли її психіка це відчуває, пояснити не може і протестує. Тоді дитину потрібно готувати і краще це зробить спеціаліст.

Чи стресово для дитини покидати садочок і йти до школи? Як здолати дитині цей стрес? І як цьому мають сприяти батьки?

— Будь-яка зміна стану людського організму — це стрес. Найкращий вихід — це пояснювати дитині, що таке школа і для чого ці всі зміни. Можна і в ігровій формі. Наприклад, пограйте з нею у гру «Школа для мене» правила прості: ви легко і ненав’язливо розповідаєте про свої уявлення, а дитина про свої — так ви зможете поступово ввести дитину в курс того, що таке школа, а також розвинути у неї комунікативні навички, виведете на новий рівень її уяву та будете формувати не лише образні, а й логічні уявлення про будь-які життєві явища, зокрема про школу. І, напевно, найголовніше — це сприяння батьків у відсутності паніки. І вічних питаннях того: «що ж моя дитина буде робити…». Наші діти іноді справляються з новими, навіть стресовими ситуаціями краще за нас, не варто їх недооцінювати. Адже дитяча психіка більш гнучка, ніж психіка дорослого, обтяжена часом не найкращим досвідом. Тому вірте у свої дітей, цікавтесь що вони знають, підтримуйте, пропонуйте свою допомогу і не хвилюйтесь, адже вони у цьому віці емоційно дуже прив’язані до своїх батьків. Та часом своєю надмірною тривожністю можна ускладнити їм життя.

Що часто батьки кажуть не так дітям, коли намагаються відвести дитину до школи, або щоб вона почала краще вчитись?

— «Мамо, навіщо я йду до школи? – бо так треба, всі ходять». «Навіть не вздумай принести двійку» «От я так вчився у школі, а ти будеш лодарем, як не вчитимешся, тому треба вчитись». Такі фрази формують у дітях банальне нерозуміння «а нащо?», а також змушують їх відповідати неадекватним батьківським очікуванням. Не потрібно підносити себе до рангу Бога і розповідати, яким класним ви були. Тим паче, з настановчим тоном. Скажіть про те, що вам подобалось, розкажіть, чого самі хотіли, коли були школярем, поділіться своїми шкільними везіннями та невдачами, покажіть дитині своє життя з різних ракурсів. Не потрібно готувати свою покращену копію.

До того ж, якщо дорослий не може коректно пояснити, для чого дитина йде до школи, то який сенс із того, що він дорослий, який не може розповісти про елементарну річ. Про яку дорослість йде мова? Перед нами ще одна дитина, яка просто щось робила, бо треба. Це тотальна безвідповідальність, яка потім відобразиться у шкільному житті вашої дитини.

Як налаштувати першокласника робити уроки, коли він ще нещодавно безтурботно грався у садочку?

— По-перше, чітко наголосити на тому, що це його зона відповідальності. Наприклад: «Синку/донечко, ти уже прийшов до того почесного періоду свого життя, коли ти дорослішаєш і у тебе з’явилась твоя перша почесна задача – робити уроки/складати портфель/поливати квіти (будь-що). У мене на роботі ось такі задачі, у мами такі і у тебе з’явились твої перші «робочі» задачі, якщо ти будеш їх якісно виконувати, ти будеш отримувати за це винагороду у вигляді знать та гарних оцінок. Будеш «халтурити» — результат побачиш сам, але навряд чи він тебе порадує. Я завжди тобі допоможу, адже для тебе це нове, але за тебе робити не зможу, тому що матиму свою роботу. У тебе звичайно буде час і на ігри і на друзів, всі мають відпочивати, але важливо все розподіляти, тому не забувай про свою нову задачу і вона буде приносити тобі задоволення»

Наголошую на тому, що це ЗАДАЧА, адже слово «обов’язок» не свідомо закладає у дитині відчуття примусу, а це викликає протест.

По-друге, поясніть, що допускати помилки можна і треба, адже дитина вчиться, головне потім зрозуміти, у чому помилився, і виправити.

По-третє, не кажіть, що дитинство закінчилось, бо це одразу викликає у дитини страх, просто вкажіть на те, що це буде щось нове, яке буде вказувати на дорослішання.

Як виховати і налаштувати дитину так, аби вона не виросла агресором стосовно інших у школі?

— Агресії, особливо прихованої, не має бути дома. За свою практику я ще не бачила дітей агресорів, у яких усе добре у сім’ї. Агресія — це вищий ступінь прояву злості, а злість — це емоція, яка свідчить про те, що десь дитина змушена себе захищати та іншого виходу у неї нема. Тобто, або є агресія в оточенні, або у бік дитини чи навпаки — вседозволеність і тотальне попустительство або байдужість, коли дитина не має авторитетів і сформувала, який був — свій, хоч і невдалий. Тому тут питання не налаштування, а внутрішньосімейної взаємодії і авторитетів. Вона має корегуватися і для початку з батьками між собою, а потім уже у дитини.

І як зрозуміти, що вона має здорові стосунки з іншими дітьми та не була жертвою булінгу? 

—Якщо дитина приходить зі школи у поганому настрої і це повторюється протягом місяця, якщо ви чуєте фрази «не хочу ходити до школи», «мені там не подобається», «я боюсь ходити до школи» — це уже привід задуматись.

Якщо ж дитина прямо каже, мене ображає «…», варто для початку пояснити їй, як вона може захистити себе сама, що може сказати, як себе від стояти, що ви завжди прийдете на допомогу у разі потреби. Спочатку дайте можливість впоратись самостійно, а у випадку невдачі підключайтесь і вирішуйте це з протилежною батьківською стороною.

Головне, пам’ятайте, мати довірливі стосунки з дитиною — надважлива справа! Тоді ви зможете вирішити всі питання і впоратись разом.

Як батькам правильно підібрати вчителя для дитини? Можливо, є якісь секрети або поради для дорослих, аби знати як вибрати класного наставника?

— Тут у всіх свої критерії і все дуже індивідуально, але кожна мама знає свою дитину та розуміє особливості характеру та її поведінки. І допоки ваш школяр не почне навчання і сам не скаже про свої враження від учителя, то важко вгадати, так чи ні, але своїм клієнтам я завжди раджу:

Перше — особисто поспілкуватись із людиною, у якої буде навчатись ваша дитина, з’ясувати її підхід до навчального процесу, до дітей, до спілкування з батьками, до того, які цілі вона ставить у процесі навчання. Як вона підходить до спілкування з дітьми.

Друге — прийти разом із дитиною аби познайомити своє чадо з майбутнім наставником, поспостерігати за тим, як людина встановлює контакт із дитиною, як дитина реагує, самі не влазьте, просто будьте спостерігачами. Тоді ви отримаєте відповіді на масу питань.

Часто діти сперечаються з дорослими і не люблять вчити або якийсь певний предмет, або взагалі вчитись. Як пояснити правильно дитині, що це потрібно робити?

— Найгірше, що ми можемо зробити — це налаштувати дитину на те, що навчання — це подолання бар’єрів. Якщо дитина не вчить щось або взагалі не вчиться, це може бути:

●      Протест проти того, що навчання стоїть як умова, а дитина не розуміє «нащо».

●      Вона просто не розуміє і пішла у конфлікт учителем, тоді комунікація має бути Дорослий-учитель-дорослий-дитина. Поспілкуйтесь з дитиною, чому саме вона не хоче, якщо проблема у спілкуванні з учителем, то потрібно вирішувати це питання з ним.

●      Привертання уваги через те, що дитині не вистачає цього від вас, а навчання для батьків важливе і вона таким чином звертає на себе увагу.

●      Неготовність дитини до школи або неадапотованість.

●      Наполегливе і безпідставне бажання батьків, аби дитина «гарно вчилась» і це потрібно їм, а не дитині.

У всіх випадках я рекомендую для початку запитати вашого малюка, що сталось і чому дитинка не хоче робити уроки. Тим паче, якщо вона пам’ятає, що це одна із важливих її задач і від відповіді буде залежати, що дійсно відбувається з вашою дитиною та чому вона не хоче робити уроки. І проконсультуватися з психологом, адже кожному «не хочу» є своя причина і, якщо вона не відкладена у довгий ящик, то її можна вирішити за пару зустрічей, поки ви не зайшли з дитиною у конфлікт.

Як надихнути дитину вчитися?

— Пояснюйте, для чого їй це потрібно. Хваліть, захоплюйтесь навіть маленькими успіхами. Нагадуйте про те, що дитина може, вірте у її сили. Не змушуйте, а домовляйтесь, нагадуйте про відповідальність і давайте зрозуміти, що тільки відповідаючи за свої вчинки, ти зможеш стати дорослим. Не сваріть за помилки, не рвіть зошити, не ігноруйте, а пояснюйте, що помилка — це теж навчання. Уважність — це вміння, яке гарно допомагає. Коли ми чуємо і нас чують, а коли ми відволікаємось і не слухаємо — чи почує хтось нас. Не вимагайте більше, ніж дитина може, якщо у неї щось не вдається, не критикуйте, а допоможіть, не можете самі — найміть репетитора.

Нагадаємо, діти пільгових категорій Вінниччини зможуть відпочити на узбережжі.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: надані Тетяною Ігнатенко