Вадим Бабій отримав «медичний Оскар»

Торік старшому ординатору відділення невідкладної медичної допомоги Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, викладачу Вінницького національного медичного університету, підполковнику медичної служби Вадиму Бабію вручили «медичний Оскар» – Орден святого Пантелеймона. Отримав він нагороду в номінації «За досягнення в міжнародному співробітництві в охороні здоров’я». Військовий медик закінчив курси з аеромедичної евакуації в Школі аерокосмічної медицини повітряних сил США. Неодноразово брав участь у навчанні, яке організовував альянс. І досі активно впроваджує стандарти НАТО у медичній сфері, повідомляє «Інформаційна Вінниччина».

Стандарти НАТО можна без змін впроваджувати в Україні? Чи потрібно якось адаптувати до українських реалій?

– Їх треба адаптувати таким чином, щоб вони були зрозумілими для людей, бо у нас різні системи освіти. Особливо змінювати немає можливості, та й не треба цього робити. І не треба їх перекладати, як нам рекомендували наші колеги, аджепершою базовою навичкою має бути володіння англійською мовою. Вміти читати і спілкуватись. На жаль, у нас із цим трохи сумно. Свого часу не вивчали мову, не приділяли цьому належної уваги. А молодь знає. Ті, хто приходить до нас працювати, допомагають нам з підготовкою документації тощо.А ось тим, кому за 40 – важко, не кажучи вже про полковників, яким 50-60 років.

Їм загалом важко перелаштуватись чи є якесь стале уявлення про армію та медицину?

– Має місце бути і звичка, і стале уявлення про армію та військову медицину. Моєму синові 15 років,а у нього – рівень англійської В2. І його однолітки знають англійську.

Я теж вивичив, тому що мені у свій час говорили: «Без знання англійської мови ти за кордоном не зможеш». І я займався, вивчав, це досить кропітка робота. Люди йдуть на витрату грошей і часу, тому що це своєрідна інвестиція у майбутнє.

Ситуацію в Україні можна змінити? Щоб запропонували, можливо, обов'язкові курси?

– Є поняття мотивації, яка може бути і негативною, і позитивною. Позитивна – це різні види доплат та різноманітні стимулювання за знання мови. Негативна, коли ти не можеш займати певні посади, якщо не володієш англійською. Це те семе, що норматив з фізичної підготовки. Наприклад, в Чехії, а це найбільш наближена до еталонних для нас НАТОвська країна, не можна стати майором, якщо ти не здав рівень англійської С1, а це вже професійне володіння іноземною. Чехія не дуже багата країна у порівнянні з Німеччиною або Великобританією, але у них є досить вагомі результати, вони тісно співпрацюють з НАТО. Я говорю лише за військову медицину зараз.Колись американці приїжджали, проводили нам курс з реанімації. Набрали із собою американських перекладачів з медичним бекграундом. Але вони не могли перекладати специфічну термінологію, яка стосувалась реанімації. Я побачив, що діло йде не так, і вже інших наших колег попросив перекладати. Однак, коли працює перекладач, якійсь тонкощі можна не вловити, іноді губиться щось досить вагоме. Тому треба вільно спілкуватись англійською.

Чому так важливо впроваджувати стандарти НАТО в медицині?

– Тому що кругом мають бути стандарти, які стосуються й медичної освіти, й самої медицини. Коли був за кордоном, то трохи змінив уяву про те, що таке медична освіта. В Америці я і як лікар працював, і як пацієнт перебував (у 2014 році Вадим Бабій був поранений під час чергового обстрілу в зоні АТО, коли намагався врятувати пораненого бійця – ред.), мені там операцію на оці робили. То я бачив всю медичну систему зсередини. Наші критикани кажуть, що вона недоступна. Але це найбільш технологічна медицина у світі. Бюджет медицини шалений, навіть з бюджетом країни Україна не порівняти.. Ізраїльський доктор в якійсь передачі сказав, що це як всі бюджети України за 20 років. Сумніваюсь, що це так, але все одно різниця колосальна.

Чому складається така ситуація?

– У нас немає бюджету на науку і на досліди. Ми можемо просто взяти те, що є у світі і працювати. Але для цього потрібно виконати певні пункти сертифікації лікувальних закладів, а там 600 сторінок керівництва для введення в дію. Проте ті заклади, які орієнтуються на медичний туризм, зазначають, що всі ці пункти можна виконати, нічого складного. Так само і з НАТО - виконати всі пункти, і все, будемо працювати.

Наразі які у військовій медицині діють стандарти – ще радянські?

– Змінюватись завжди треба вчасно. Навіть взяти ковід: коли ми впроваджували якійсь протокол лікування, у світі вже розпочинали лікувати за іншим, більш новим протоколом. Ковід показав, як швидко все розвивається. В медицині 5 років – великий термін, тому стандарти, звісно, не радянські.

А підходи – радянські? Як це змінити?

– Перше – бажання, друге – знання мови. Безумовно, й капіталовкладення, бо до умов входить зв’язок, комунікація, і все це дороговартісно, тому що потрібні спеціальне обладнання, комп’ютери з обмеженим доступом тощо. У 2015 році нам надали апаратуру для аеромедичноїевакуації. Але ж її треба калібрувати, обслуговувати. А у нас немає виробників, і це завжди проблеми. Відтак, ми виходили на іноземних партнерів. І це не тільки в медицині, це у військах теж. Все потребує знання і виконання стандартів. Зрозуміло, що з часом багато чого змінилось, ми багато до чого прийшли, вже налагодили сервіс, калібрування навчились робити.

На які напрямки військової медицини найбільше впливають стандарти НАТО?

– До всього слід підходити комплексно, тому що все пов’язано. Наприклад, привезли апаратуру, а її треба обслуговувати, треба щоб апарат раз на рік пройшов перевірку.

Як на практиці допомагають стандарти?

– Це ж не один документ, це цілий набір. Все розписано чітко і конкретно, тому й немає питань. Є чіткі вимоги до всього, наприклад, що льотчик має літати 12 годин, а 12 годин відпочивати. Так само має бути прописано у всіх інших галузях – хто скільки працює, хто яку роботу робить, хто як виконує певні процедури, що йому для цього потрібно. Це такі цеглинки, з яких потім складається картина успішності функціонування.

Якщо у нас ще не завпроваджено стандарти НАТО, то де найбільше «шкутильгає» військова медицина?

– У нас теж є національні регламентуючі документи. Наведу приклад: представники альянсу можуть «принести» стандарти і сказати: «Функціонуйте тут». А можна дослідити наші можливості, подивитись, чого нам не вистачає і тільки після цього про щось там розмовляти. І саме для цього проводяться навчання. Приміром, є госпіталь прифоронтовий, який складається з модулів: реанімація, інтенсивна терапія, хірургія, терапія, командування логістика, планування тощо. За кожен з цих модулів може відповідати інша країна, адже стандарти в НАТО єдині. Уявіть як важко налагодити взаємодію, щоб цей госпіталь працював, як єдиний механізм?. Інакше може виникнути ситуація, якщо завести господиню на чужу кухню і сказати: «Звари борщ». Але тоді вона мусить знати, де сіль, перець і решта. А ті країни, які виконують стандарти НАТО, можуть взаємозаміняти одне одного. Щоб так функціонувати, треба це ретельно вивчити. Під час навчань ми це й робимо. Нас теж оцінюють. Госпіталь тааеромедичне обладнання – це й льотні екіпажі, і обладнання, і аеродромні служби, і медична складова, і медичний координатор тощо. Це все включає один підрозділ, який може функціонувати окремо. Ми зараз беремо три модулі: медичний координатор,модуль стратегічної аеромедичної евакуації та медичного забезпечення.

А скільки навчання тримватиме?

– Два тижні. У них є певні вимоги до військового медика, який має протистояти загрозам У нього має бути і вогнева підготовка, і протимінна, і пожежна. Тобто, в будь-якій ситуації не бути жертвою, а вміти протистояти і радіологічним та біохімічним загрозам. Це все ми оцінюємо. Наприклад, є проєкт «Козаки на кризі», в рамках якого наші доставляють паливо в Гренландію, працюють, як модуль логістичного забезпечення в екстремальних умовах.

В зоні АТО/ООС стали в нагоді знання стандартів НАТО?

– Звісно, стали. Втім, у будь-якій ситуації може бути спротив, хтось може сказати: «А чого я маю так робити?». І аргумент, що це стандарт НАТО не працює. У наших лікарів немає вимоги працювати за стандартами НАТО. І дехто питає, чому вони мають зосереджуватись на тих стандартах і щось взагалі міняти в своїй роботі. Але є однодумці, які розуміють, що це краще працює. І ми з ними вже розробили і ввели вдію настанову з аеромедичного обладнання, в якій підходи до кваліфікації пацієнтів, до їх транспортування базуються на стандартах НАТО.

Альянс з цим обладаннням допоміг?

– Так, це дуже дороговартнісне обладнання. Завдяки йому транспортування можна було зробити якісно, безпечно та ефективно. Не було невдач, ускладнень під час транспортування. У нас дуже потужний підрозділ, хоч нас небагато, але вже маємо 5 орденів. Й надалі готові спрівпрацювати.

На Вашу думку, чого нам не вистачає, щоб ми стали членом НАТО?

– Членство в НАТО – це політичний процес, і цим займаються політиики. Але є, наприклад, Швеція, яка працює за стандартвами НАТО, але не є членом альянсу. У нас теж є дуже багато підрозділів, які працюють за стандартами НАТО.

Тобто, перейти на стандарти НАТО можна й зараз?

– Так, це можливо. Впевнений, що Швеція не одна така. Але це не одне НАТО, а усталені принципи лікування пацієнтів, щоб було зрозуміло, що у всьому світі так лікують. Лікують пацієнтів за протоколами, це теж стандарт. А не можуть перейти на натівські, бо не виділяють грошей на дослідження, на науку. Тому треба брати те, що вже випробувано і дало результати.

Лікарі розказували, що на початку війни в жахливих умовах оперували. Якби ми раніше перейшли на стандарти НАТО, такого можна було уникнути?

– У нас зараз кругом така ситуація, у нас від коронавірусу не вдається лікувати людей. І це не залежить від того, військові це лікарі чи ні, простоу нас така бідна держава. А взагалі і підготовка лікарів, і медична освіта, все на досить низькому рівні порівняно, приміром, із США. Я там вчився,а зараз і сам викладаю у вінницькому медуніверситеті. Якщо у Філадельфії рік навчання коштує 80 тисяч доларів, а в Україні – навіть менше, ніж 2 тисячі доларів, то вже з цього ви можете судити про рівень.Нам треба ставати потужнішою державою, і тоді все зміниться.

Серед інших напрямків провадження стандартів НАТО в системі військової медицини є й укомплектування сил оборони сучасним, уніфікованим медичним майном, медичною та санітарною технікою. Працюють також проєкти Трастового фонду НАТО із надання допомоги Україні з медичної реабілітації (протезування) військовослужбовців.

Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «НАТО – це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).

Нагадаємо, у Вінниці готують документальну виставу про захисників України.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото надані Вадимом Бабієм

Інфографіка: ukrainetonato.com.ua