Священник ПЦУ отець Василь власним прикладом показує, як церква має допомагати українським захисникам

Отець Василь у сільській церкві проводить щоденні богослужіння і молиться за усіх українських захисників та захисниць. Храм знаходиться у селі Цекинівка Ямпільської громади Могилів-Подільського району Вінницької області. Священник Православної церкви України (ПЦУ) вважає, що духовна підтримка українським військовим дуже потрібна. Проте, отець Василь не забуває і волонтерити для ЗСУ. Священник розповів I-VIN.INFO про молитви за захисників та захисниць України, підривну діяльність Української православної церкви (УПЦ, колись – УПЦ Московського патріархату) та багато іншого.

— 25 лютого 2022 року, одразу після повномасштабного вторгнення, я дав сам собі обітницю проводити богослужіння за українських військових аж до кінця війни. Щодня з восьмої до дев’ятої ранку ми молимось за здоров’я наших воїнів.

— Це поширена практика серед священників?

— Наскільки я знаю – ні. Це залежить від кожного священника особисто. Вважаю, це мій обов’язок перед Богом і мій вклад у перемогу. Волонтери допомагають матеріально, а я допомагаю духовно.

— Сьогодні в українській армії є навіть росіяни. Є і ті, хто сповідує інші релігії. Ви молитися за усіх них?

— Поки йде війна, для мене неважливо, хто це: українець чи росіянин, православний чи мусульманин. Якщо ця людина захищає Україну, я за нею молюсь. В такі часи для мене подібних розділень не існує.

— Ви вважаєте, що віра в Бога є одним з факторів високої мотивації українських захисників та захисниць?

— Звичайно, так. Якщо людина щодня перед своїми очима бачить смерть, вона часто звертається до Бога, в такі моменти проявляється її віра. Я особисто знаю декількох людей, які були, по суті, окупантами, бо воювали за радянський союз в Афганістані. Коли вони в Афганістані щодня бачили смерть, то давали собі слово: якщо повернуться додому живими, віддадуть своє життя богослужінню.

— Багато російських окупантів вважають, що роблять праведну справу і Бог на їхньому боці. Як так?

— Бог не може бути на їхньому боці, бо він є любов. Росіяни посягають на життя інших людей. Життя людині дає Господь, і тільки він має право його відбирати. Хто вони такі, щоб робити це?

— Російські священники благословляють російських військових йти на війну, українські священники – українських воїнів. В чому різниця з релігійної точки зору?

— Наша церква благословляє людей захищати власну державу. Господь говорить, що немає більшої любові, ніж любов тих, хто душу свою покладе за життя друзів. Саме це роблять наші військові, вони кладуть свої душі за друзів, рідних та коханих. В цьому і є різниця – ми захищаємо своє, а Господь благословляє тих, хто своє захищає. А російські військові – загарбники.

— Як ви ставитесь до УПЦ і чи вважаєте актуальними сьогоднішні «розбірки» із цією структурою?

— Розбиратися з ними треба було ще у 90-х роках, коли Україна стала незалежною. У нас одразу мала бути своя церква, щоб московська церква не насаджувала свою культуру, релігію та мову. Ми бачимо зараз, до чого це призвело. Я особисто більше 15 років прослужив в церкві УПЦ, я знаю їх зсередини. Те, що вони роблять, і те, що вони говорять, доводить, що це – церква-загарбник, це п’ята колона кремля.

— Окрім духовної підтримки, ваша церква надає і волонтерську. Можете розповісти про це?

— Я не вважаю себе волонтером. Так, ми передавали військовим продукти харчування. Це були якісь закрутки, консерви, випічка – усе, що небайдужі люди до церкви зносили. Це не велика справа, адже інші волонтери роблять набагато більше.

— Я чув, що ви особисто виготовляли багато окопних свічок для наших захисників та захисниць?

— Я виробляв окопні свічки, коли взимку була на це потреба. Сподіваюсь, що більше на них потреби не буде, і війна закінчиться до наступної зими. У мене в церкві залишається багато огарків від звичайних свічок. Ми їх переплавляли і робили з них окопні свічки. Загалом десь близько 500 штук хлопцям передали. Ще буржуйки варили з підручних матеріалів. Якості вони були не найвищої, але головну функцію виконували – зігрівали наших захисників. Їх штук 12 передали на фронт.

— Сьогоднішня війна – це біблійна боротьба добра зі злом. Коли війна закінчиться перемогою добра, що чекає на зло?

- Війна закінчиться тільки тоді, коли усі українці по-справжньому зрозуміють, що росія – наш ворог. Коли не тільки захисники на передовій будуть це розуміти, а і всі люди тут – у тилу. А що буде з росіянами, я не можу відповісти, лише Бог їм суддя, і він розсудить правильно.

— Щоб можна порадити людям, які, переживаючи щоденні жахи війни, потрохи втрачають віру у перемогу?

— Якщо Господь допускає цю війну, то, напевно. за якісь наші гріхи. Ми повинні покаятись та навертатись до Бога. Тому я раджу усім дякувати Богу та нашим захисникам. Дякувати за те, що у нас на Вінниччині зараз не стріляють. А також просити у Бога перемоги. Адже миру без перемоги нам не треба.

Читайте також, тридцять років тому затвердили символіку Вінниці.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Степан Вігер, фейсбук-сторінка Василя Мичкодана та Неймовірні UA