Цикл історій «Вінниця – не тільки про фонтани»

Чимало цікавого приховує у собі історія міста Вінниця. Наприклад, багато з місцевих знають, що мікрорайон Сабарів – це компактно розташована приватна забудова у південній частині міста. Проте колись це місце було селом, яке, за однією з версій, з’явилося раніше, ніж Вінниця. Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на допис у Фейсбуці «Музей Вінниці».

Одна з перших згадок про Сабарів датується 1545 роком. В описі Вінницького замку згадували маєтність Івашка Вороновицького – село Саборів, яке розташоване в закруті річки Бог.

«Можливо, Вороновицький володів цими землями разом із Миском Степановичем, володарем П’ятничан.Історик Валентин Отамановський припускав, що Саборів існував принаймні від початку XVI століття. Водночас він розвивав теорію, що це поселення могло виникнути ще наприкінці XIIІ століття. Але його аргументи на користь цієї теорії, на жаль, не збереглися», - йдеться у дописі «Музею Вінниці».

Саму назву села часто перекручували у документах XVI-XVII століття – Саборів або ж Сабарів – у Наприклад, в оригіналі Литовської метрики та в її копіях Сабарів називали Цаборовом. З історії села відомо, що у 1582 році воно належало пану Семену Сабаровському. Потім у 1603 році Сабарів вважалося дідичними (успадкованими) землеволодіннями роду Саборовських. Враховуючи різні варіанти назви цього поселення, припускаємо, що йдеться про один і той же ж рід.На мапі Гійома де Боплана 1650 року село взагалі позначене як «Sebarov».

«У першій чверті XVIII століття Сабарів належав Міхалу Радзімінському. В 1725 році він передав це село своїй доньці Анні у заставну оренду, як посаг з нагоди її одруження з Міхалом Ґрохольським. Протягом двох років молодята мали отримати 10 000 злотих прибутку від села, адже відповідно до передшлюбного контракту, посагом вважались саме кошти. Згодом, разом з іншими володіннями батька, Анна успадкувала Сабарів і він, як мінімум, на декілька десятиліть став частиною маєтностей Ґрохольських», - йдеться у дописі.

Окрім цього, у «Топографічного опису Подільської губернії 1799 року» вказується, про Сабарів у перші роки російської окупації:

«Село Сабарів. Спадкове поміщика Антона Войцехова сина Гутовського, перебуває в його володінні, має розташування частково по крутому і частково по похилому схилу і лежить на правому березі річки Бог, у ньому дерев’яна церква православна… школи немає, а тільки священницький дім з невеликим садом. Крім цього у володіннях священнослужителя є виділені церкві орні землі в полі по 6 днів та косовиці на 6 косарів.

Дерев’яна корчма, у ній євреї продають панське вино. Сільський панський економічний дім. У ньому окрім покоїв клуня з током, комора, стайня і шопа, де утримується невелика кількість рогатої худоби. При ньому [при економічному домі] два наливних млина на двох греблях…».

З трьох сторін навколо тодішнього Сабарова оточував з трьох сторін ліс і пагорби. В описі зазначається, що таке сусідство робить «приємний для зору вид». З четвертого боку протікала річка Бог.У селі загалом було 32 двори та одна шляхетська садиба. Мешканців налічувалось 207, переважна більшість з них були підданими.

Нагадаємо, Вінниця – не тільки про фонтани. Історія Європейської площі.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото: взято з допису.