Станом на 5 травня задокументували понад 2000 злочинів проти людяності та 231 екологічний злочин

Група проєкту фіксації воєнних злочинів зібрала матеріали у понад 70 епізодах та передала на документування у юридичну компанію 12 злочинів. Усі протоколи та відеоматеріали передаються юристам у компанії «Климчук та партнери», після опрацювання вони передають їх у Польщу. А вже Польща передає до міжнародного суду у Гаазі, повідомляє I-VIN.INFO.

«Коли почали звільняти наші території і побачили скільки злочинів накоїли рашисти, з'ясувалося, що не вистачить ресурсу, слідчих та спеціалістів, які могли б усе це швидко фіксувати. Тоді звернулись через соцмережі: хто може допомогти, долучайтеся до цієї роботи на волонтерських засадах. Ми не можемо чекати поки закінчиться війна, щоб зайнятися розслідуванням воєнних злочинів, адже докази мають властивість зникати. Це значить, що багато воєнних злочинців уникнуть відповідальності, жертви не отримають ані компенсації, ані справедливості бачити злочинців засудженими», - розповідає волонтерка проєкту фіксації воєнних злочинів Ірина Ярошинська.

Мета проєкту – розповідати, як українці переносять тягар війни, а місія – документування воєнних злочинів, аби покарати злочинців. Власне, це знайшло відгук у серці волонтерки, що й стало причиною залучення у проєкт. 

Оскільки проєкт – це пряма робота з людьми, то найважче тут розпочати розмову, адже ніхто не знає наскільки людина травмована, чи є у неї сили знову згадувати і проживати увесь той біль та жах. Людей одразу запитують: чи згодні вони лише на документування злочину, щоб передати дані про нього до суду, чи готові розказати свою історію іншим людям. Якщо тільки перше – їм ставлять питання з протоколу опитування, людина відповідає і відбувається відеофіксація. Якщо ж людина хоче розповісти про пережите іншим, то роблять інший запис, де є емоції, думки, переживання.

Як зазначає Ірина Ярошинська, поки зустрічались потерпілі, які готові розповідати про пережите. Та є й ті, які настільки страшно пережили жахи окупації, що закрились. Волонтери навіть не знають, де вони зараз і що з ними тоді трапилось. Відповідно, людей не примушують до розмови, навіть якщо це хороший матеріал для журналістів. Люди не бояться вже нічого і готові кричати кругом про звірства рашистів. Вони хочуть поділитися цим болем, викинути його назовні, щоб не носити в собі. Люди хочуть, щоб про це знали.

«На цей момент я вже не можу виділити якусь аж надто окремо. Усі історії несправедливі і кричущі. Наприклад, 45-річний Олександр Чекмарьов з дружиною Маргаритою та двома синами, яким дев'ять і чотири роки, самостійно вибирався з Бучі. З БМП, що йшла назустріч, вистрілили в них. Машина загорілася. Віктор стікав кров'ю, випав з машини від удару, і бачив, як його дружина й діти горять живцем. Через поранення доповзти до авта і допомогти їм не міг. Йому ампутували ногу. Нам вдалося зв’язатися з благодійною фундацією у Австрії і сьогодні Олександр знаходиться у цій країні на протезуванні.

Друга історія вразила безглуздою жорстокістю. У Мотижині двох волонтерів Андрія та Романа дві доби тримали навстоячки у каналізаційному колодязі, а потім повезли на розстріл. У полі Романа розстріляли, а в Андрія випустили 5 куль, які пройшли наскрізь, але окупанти вирішили, що він мертвий, тому не підходили. Андрій вижив і 4 км повз по полю до сусіднього села. Вразила також історія порятунку з палаючого Маріуполя молодої жінки Лери і її двох синів – 4 та 8 років. Це для мене справжній материнський подвиг, на межі з безумством – коли жінка має прийняти рішення: її та синів уб’є. снаряд, живцем засипле у підвалі, чи розстріляють по дорозі танки. Шансів вибратися живими майже немає. Але вона пішла на найбільший ризик у своєму житті і зуміла вибратися з міста під обстрілами», - розповідає історії людей волонтерка. Вже 16 березня Прокурор Міжнародного кримінального суду у Гаазі Карім Хан прибув в Україну і почав працювати над питанням воєнних злочинів російської федерації проти українців.

Україна досі не ратифікувала Римський статут, який встановлює злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид і злочини агресії, і дає можливість подавати такі матеріали до суду в Гаазі. Для цього Україна повинна привести внутрішнє законодавство у відповідність, зокрема – внести зміни у Кримінальний кодекс. Цей закон прийнятий Верховною Радою у 2021 році, але ще не підписаний Президентом, а отже не набув чинності. Україна не має право подавати свої позови самостійно, тому на прохання України, 42 держави-учасниці Римського статуту звернулася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі задля початку кримінального розслідування злочинів Росії проти України, і Польща – одна з них. Тому зібрані матеріали і йдуть туди. 

«Висвітленням воєнних злочинів займаються усі журналісти, які роблять матеріали з деокупованих територій. Наприклад, моя колега, воєнна журналістка Інна Золотухіна зустрічається з потерпілими українцями у Київській, Чернігівській та Сумській областях. А я працюю безпосередньо у Вінницькій області з переселенцями, - зауважує Ірина Ярошинська. - Долучитися до проєкту можуть журналісти, психологи, викладачі, соціальні працівники та словом усі, хто у мирний час працював з людьми і має ресурс для роботи у цьому проекті. Особисто я у нашій команді з першого дня, тобто, з 7 квітня. За цей час ми опрацювали вже понад 70 історій».

Волонтери проєкту пройшли короткостроковий тренінг з психологами, які розповідали як потрібно ставити питання, коли робити паузи, як потрібно сидіти, як спілкуватися з потерпілими. Але також вони мають берегти себе, щоб мати наснагу працювати далі і документувати злочини.  

Довідково: 

Проєкт «ОЧІ» — команда незалежних журналістів, які документуючи військові злочини з місця подій, одні з перших розповідають про мужніх українців, що під час війни стають героями і вчаться жити по-новому. Загалом, в Україні зараз діє кілька волонтерських проектів з фіксування злочинів. 

Довготривалої підготовки по створенню та початку роботи проєкту не було через малу кількість часу. Злочини сипались щодня, тому одразу знайшли адвокатську компанію «Климчук та партнери», яка вже почала документування. Згодом волонтери вийшли на «Християнську службу спасіння», яка забезпечує логістику на звільнених територіях. Вони уклали договори з Інститутом правової культури Ордо Юріс та Університетом Колегіум Інтермаріум (Польща) і одразу включились у роботу, по ходу напрацьовуючи алгоритми.

Нагадаємо, вінницькі студенти отримали подяку від кіберполіції за протидію дезінформації.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал. 

Фото та відео: взяті з сторінки проєкту у Facebook