Росіяни створюють нестерпні умови для бізнесу на окупованих територіях

Малий та середній бізнес – це локомотив економіки країни. Саме невеличкі підприємства, які створюють робочі місця, надають людям послуги та сплачують податки, у будь-якій країні розвивають її економіку та сприяють підвищенню рівня життя її мешканців. Втім, російська агресія, окрім життів та домівок в Україні, руйнує і роками зрощений бізнес. Особлива небезпека нависає над тими мешканцями окупованих територій, які старанно працюють усе життя, мають власну справу та забезпечують робочими місцями людей. Анна Воскобойник з чоловіком мали сімейний кондитерський бізнес у Херсоні та в курортних містах Причорномор’я, але з приходом на південь України росіян їхня сімейна справа зазнала великих втрат, повідомляє I-VIN.INFO.

«Історія нашої діяльності почалася в юному віці. Ми поїхали до Італії, щоб заробити перші гроші на свій бізнес. На той період ми ще не знали, чим саме хочемо зайнятися. Оскільки ми сильно полюбляли морозиво (це наші з чоловіком найулюбленіші десерти з дитинства), то вирішили привезти смачне морозиво і на наші курорти в Херсонській області - Залізний Порт, Скадовськ, Лазурне. Раніше було доступне лише вершкове, шоколадне, дуже рідко – полуничне морозиво. А в Італії ми побачили, що морозиво може бути з різноманітних інгредієнті та різних смаків. З того, що придумає твоя фантазія, з того і можна приготувати морозиво. І тоді виникла ідея: «Давай будемо продавати морозиво». Всі кошти, які ми заробили за 5 років в Італії, ми вклали в бізнес – обладнання і навчання», - згадує Анна Воскобойник.

Перший свій кіоск подружжя відкрило в Залізному Порту Херсонської області. Пізніше кондитери поставляли морозиво в Крим. Своїй торговій марці дали назву «Перфетто». Також у них була кав’ярня-кондитерська у Севастополі з морозивом і кавою, звісно ж, до його окупації.

«На жаль, в 2014 році, коли Крим став окупований, ми прийняли рішення, що треба продавати свій бізнес, бо працювати там було неможливо на той період. І це були перші наші втрати, перші наші переїзди. Ми почали розвивати свій бізнес в інших регіонах – Одеса, Миколаїв, Київ і Херсон. Ви знаєте, в Криму була така атмосфера, ніби підприємець – це якийсь спекулянт, його там не поважали. Нам здавалось, що там більше цінуються державні посади, а от бізнес завжди страждав і зневажався. Створювалися такі умови, що ти просто не можеш там працювати. Ми прийшли до того, що потрібно було закриватися, і на цьому все», - розповідає кондитерка.

Родина підприємців виїхала з Херсону в перший день повномасштабної війни. Всі заклади закрили, виробництво згорнули. Згодом працівники однієї з херсонських кав’ярень вийшли на роботу, аби працювати для людей. Втім, через якийсь час, коли у Херсоні вже орудували окупанти, їм також довелося зіштовхнутися з їхніми свавільними вимогами.

«В перший же день ми закрили всі свої заклади. Одну нашу кав’ярню ми відкрили через півтори місяці після того, як почалося повномасштабне вторгнення і коли Херсон вже був окупований. Зробили це тому, що там залишилися наші співробітники, які вирішили не виїжджати з міста, і їм також потрібна була робота. Херсонці, які залишилися в місті, теж просили, щоб ми відкривались, бо не вистачало морозива, кондитерських виробів, йогуртів, молодих сирів. Наша кондитерська попрацювала до вересня. У вересні нам принесли лист від окупаційної влади, в якому було написано, що якщо ми не переоформимось на російські документи, то введуть тимчасову адміністрацію в наш заклад. Я не знаю, що це значить, мабуть це значить, що наш заклад закрили б. На другий день після цього листа ми зачинили і цю кав’ярню», - розповідає Анна.

У Вінницю родина переїхала спонтанно, не маючи тут навіть знайомих, через півтори місяці після початку повномасштабного вторгнення. Згодом тут відкрили дві кондитерські, які і зараз працюють на повну потужність.

«Тоді ми не знали, куди їхати, не знали, де буде наша домівка, і тут потрапляємо у Вінницю. Це якраз був Великдень, мене зустріла така сонячна погода у Вінниці, таке привітне місто. Вінниця мені сподобалася з першого погляду. І на другий день я кажу чоловіку: «Знаєш, я хочу залишитися у Вінниці, мені тут дуже подобається» Чи доречно було відкрити кондитерську тоді, чи на часі? Коли я побачила перших своїх клієнтів і задоволених гостей, я зрозуміла, що в той момент ми можемо відмовитися від якихось елементів розкоші, не купити новий телефон чи техніку або одяг, але от поласувати чимось смачненьким, порадувати себе, оце було на часі. Хотілося часточку минулого життя віддати людям, щоб вони могли прийти в кав’ярню, випити кави, скуштувати тортик», - каже херсонка.

Справжній бренд Херсона — це торт, який носить таку ж назву. Тут його готують у чотирьох смакових варіантах і надзвичайно ним пишаються. Кажуть, що для переселенців він є частинкою чогось рідного.

«У 2019 в Херсоні створили конкурс і за ініціативою місцевої влади було доручено зробити туристичний «магніт», фірмовий смаколик, торт «Херсон». Серед 41 учасника переміг саме мій рецепт. Тепер ми маємо авторське право на виготовлення даного торта. Цей тортик без борошна, коржі безе з волоськими горіхами, крем-сир з курагою і білим шоколадом. Дуже приємно, коли приходять наші херсонські земляки і дехто з них саме у Вінниці вперше спробував і скуштував наш фірмовий торт. Так і кажуть: «Ми – херсонці, прийшли скуштувати торт «Херсон». Не всі встигли скуштувати його саме в Херсоні». А тепер цей торт подорожує всією Україною, тому що херсонці роз’їхались по всій країні, і просять нас, щоби ми відправили його до них в інше місто», - зазначає Анна Воскобойник.

Вдома у Анни зараз небезпечно, Херсон під постійними обстрілами. А сімейний будинок біля моря зайнятий окупантами.

«В Херсоні наша домівка зараз звільнена, але вона зачинена. А будинок, в якому ми жили в літній період, в Залізному Порту, то ця частина зараз окупована. І ми знаємо, що в цьому домі живуть окупанти, російські військові. І це дуже тяжко уявити, але я розумію, що домівка вже розграбована і зіпсована. Ми не знаємо, що з нашими кіосками з морозивом, які знаходилися на курортах Херсонщини в окупованій наразі частині. В самому місті Херсон є парк, в якому стояв наш кіоск, він розбомблений. Приміщення, в якому знаходилось наше виробництво, теж постраждало - були влучання в одну із його частин», - розповідає кондитерка.

Родина херсонців сподівається на якнайскорішу перемогу України, адже знає: у рідному місті їхнє повернення точно чекають з нетерпінням.

«Звісно, і в Херсоні також все відновимо, відбудуємо. Ннайголовніше – перемогти ворога, і щоби ми повернулися до своїх домівок», - каже Анна.

Стаття підготовлена за фінансової підтримки European Union in Ukraine та Black Sea Trust for Regional Cooperation в рамках проєкту «Ілюстрація злочинів російської армії в інтерв’ю з українськими біженцями та ВПО». Його зміст є виключною відповідальністю Вінницької обласної громадської організації «Медіа-Центр» і не обов'язково відображає позицію Європейського Союзу та Чорноморського фонду регіонального співробітництва.

Читайте також, «В нашу школу запустили три ракети»: вчителька з Херсонщини втекла від російської окупації до Вінниці.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Валентин Вінницький