«Я не вірив до останнього, що буде війна»: Євген Пальченко розповів, як зустрів 24 лютого

Герой України Євген Пальченко отримав орден «Золота зірка» особисто від Президента України Володимира Зеленського в Маріїнському палаці Києва.Проте, коли старший лейтенант дізнався про цю новину, зрозумів, що у нього буде нагода хоч на хвилинку приїхати на Вінниччину до дружини і доньки, аби обійняти. Саме це було для нього найголовніше. Адже він дуже хотів їх побачити ще з 4 січня 2022 року. З такими думками про довгоочікувану зустріч й пройшла церемонія нагородження 23 травня. Також для I-VIN.INFO військовий поділився, чи став його приїзд сюрпризом для рідних і що найпершим зробить після нашої Перемоги.

Старший лейтенант Євген Пальченко був командиром танкової роти, яка допомогла особовому складу бригади вийти з оточення під Олешками. Військові три дні утримували оборону місцевого мосту, знищували ворожу техніку і обороняли Мішково-Погорілове на в'їзді до Миколаєва. Євген Пальченко з Вінниччини на передову потрапив у 2020 році. У зону ООС прибув буквально через 4 місяці після випуску з військової академії. Тут був у ролі командиром танкової роти. Про отримання звання «Героя України» Євген дізнався від начальника штабу танкового батальйону пана майора Єгоренко.

«Потім всі до мене дзвонили. Говорили про звання. Брат також зателефонував і повідомив про це. Але я все одно не вірив нікому, доки не побачив відео Президента України, де він назвав всіх нагороджених поіменно. Тоді, як не дивно, нічого особливого й не відчував. Просто розумів, що в такій ситуації треба залишатися собою та бути такою людиною, якою тебе звикли бачити. А звання Героя заслужив весь мій екіпаж! Це все завдяки їм, бо всі сумлінно виконували свою роботу. Дякую побратимам і всім людям, які були зі мною та надалі залишаються поряд. За звання, звісно, приємно. Навіть дуже. Проте робота не змінилася. А завзяття нищити русню з’явилося ще більше», - з посмішкою розповідає Євген.

Вінницький військовий Євген Пальченко народився у селі Ометинці. Наразі це у Райгородській територіальній громаді Гайсинського району Вінницької області. Після завершення навчання у місцевій школі вирішив піти у військову сферу. Тому вирушив навчатися до Львова. Там і закохався у майбутню дружину Маріанну, яка народила йому дочку Емму. Проте повномасштабну війну Євген Пальченко не зустрів поруч із родиною, бо був на службі. Доба 24 лютого 2022 року розпочалася з того, що він о 01:00 прибув до військового намету. Приблизно о другій годині ночі зміг заснути, проте вже о 4:30 пролунала повітряна тривога.

«Я не вірив до останнього, що буде війна. А тоді просто дуже хотів спати. Навіть казав, що це все дурниці, коли пролунала команда «Повітря». Я собі спав і з ліжка не підіймався. Приблизно о 4:40 пролунав вибух. Тоді зрозумів: це правда, що почалась повномасштабна війна. Я зірвався, взувся, а речі всі свої покинув. Взяв лише документи, телефон, зарядку і павер», - розповідає військовий.

Додає, що його екіпаж також не вірив, що розпочалася повномасштабна війна. За таких обставин старший лейтенант Євген Пальченко намагався всіх заспокоїти, давав вказівки. Наприклад, взяти необхідні речі, прямувати до машин, щоб їхати до танків.

«Холодно було. Ніхто навіть тепло не одягнувся. Тоді було не до того. Ми прибігли до нашого «КрАЗа». Розвантажили ящики з-під снарядів і швидко поїхали до танків. Я був за кермом. По дорозі їхали та бачили велику кількість авіації. Не нашої. Всі ще досі не розуміли, що відбувається. Прибувши до танків, ми позаймали свої місця і виконували накази старших командирів. А далі здійснили марш до визначеного району», - згадує він.

Євген додає, якщо розповідати все в деталях, як все відбувалось, можна написати велику книгу чи зняти цікавий фільм. За його словами, протягом цих місяців повномасштабної війни змінилось майже все. Як не дивно, але тут він знайшов нових друзів. Окрім цього, він змінив свої погляди щодо «другої армії світу». І Євген ніколи не забуде цей досвід війни з російськими загарбниками.

Військовий зізнається, що в особливо важкі часи бойовий дух йому підіймає спілкування з рідними, особливо з донькою Еммою та дружиною Маріанною.

«Я безмежно їх люблю і скучаю за ними. Окрім цього, мене дуже підтримують друзі та громада села, які постійно допомагають моєму підрозділу. Ще пані Люба з Великої Британії зробила величезний внесок для нашої Перемоги: придбала для нас автомобіль», - зазначає Герой України.

Також військових дуже підбадьорюють дитячі малюнки. Як зазначає Євген Пальченко, листівки від них – це величезна моральна підтримка, яка надає сили рухатись далі. А складних моментів на війні не бракує.

«Мабуть, найважчим був страх за тих людей, які поруч з тобою в іншому танку: а раптом вони загинуть? Тому що я міг би їм дати зовсім інше завдання. Ось, що було страшно. Якщо через твоє прийняте рішення хтось загине, це дуже страшно. Але всі хлопці мені довіряли та чітко виконували задачі, якими б вони не були», - стверджує Євген Пальченко.

Наразі найбільше він пишається своїми людьми в підрозділі, які залишилися з ним. Також він гордий за друзів, які допомагають йому. І звісно, пишається своєю дружиною. Зараз вона сама виховує доньку, доки Євген захищає нашу Україну. А свою донечку він називає «маленькою красунею». І після вручення ордену Євгену, нарешті, вдалось поїхати до рідних і побачити усіх.

«Нагородження орденом від Володимира Зеленського пройшло шикарно. Але хотів чимскоріш до сім'ї. Була гордість, проте розумів, що поруч не вистачає мого навідника та механіка. Вони тоді були зі мною, у тому танку. І ми були одне ціле. Після урочистостей поїхав до сім’ї. Емоції були просто нереальні. Всі плакали. І я плакав від радості. Як їхав додому, нікому не сказав. Був такий собі маленький сюрприз. Коли приїхав, всі просто були в шоці, але безмежно раді. А я який був щасливий, що хоч трошки побув з дружиною, донькою, мамою, татом і рідними», - ділиться враженнями від зустрічі з близькими Євген.

На питання, що першим зробить на фронті та вдома після Перемоги України у цій війні, військовий відповідає так:

«В підрозділі будемо дуже гарно святкувати. З усіма побратимами. Потім святкуватиму вдома. А згодом хочу провести весь час із сім'єю. Кудись поїхати, де тихенько. І будемо лише втрьох. А коли донька засне, буду поруч з дружиною», - ділиться бажаннями Євген.

Нагадаємо, 23-річний вінничанин отримав звання Героя України.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото:надано Євгеном Пальченком.