Центр психічнгого здоров’я у Сумах надає підтримку усім, хто постраждав від війни

Практичні вправи, групові заняття, індивідуальна допомога – всім цим займаються у Центр психічного здоров’я в Сумах. А мобільні бригади можуть виїхати в будь-яку громаду Сумської області, щоб надати необхідну підтримку. В Центрі працюють з усіма постраждалими внаслідок військових дій. З тими, хто був окупації, хто перебував під обстрілами, хто пережив втрату, хто вимушено переїхав тощо. I-VIN.INFO розповість про цей Центр та опише деякі заспокійливі вправи.

Спочатку це був проєкт із психосоціальної підтримки у вигляді мобільних бригад, які виїжджали в будь-якій куточок Сумської області. А з жовтня 2022 вже функціонує Центр психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Тут працюють, зокрема, дитячий психолог, сімейний психолог, травматерапевт, спеціаліст психосоціального супроводу. Є графік роботи, але зазвичай працюють без вихідних.

«Зараз найбільші страхи і військових, і їхніх близьких пов’язані з тим, що буде, коли військові повернуться додому. Всі чудово розуміють, що військові вже змінились, що вже не буде так, як раніше, - говорить психологиня Центру психічного здоров’я Оксана Іванцова. – І це вже зараз відбувається, у тих військових, які отримують поранення. Вони не розуміють, як жити тут, у цивільному житті. Вони так і кажуть: «Нас кинуть сам на сам з нашими проблемами». Один з військових так і казав, що боїться повернутись, тому що вважає, що не зможе повернутись до звичного життя. І його заспокоїла моя фраза: «Ми тут зустрінемо вас, коли ви повернетесь». Тобто, вони потребують нашої підтримки».

Ще однією перешкодою у психосоціальній роботі є хибне уявлення про роботу психолога, зауважує Оксана Донцова:

«Кажуть: «Ви що, будете копирсатись у моїй голові?». Люди чітко розуміють, чи займається травматолог, наприклад. А чим психолог – ні, тому не завжди охоче звертаються по допомогу. Хіба вже критичний стан. Так було з чоловіком, який з укриття не хотів виходити. У нього нав’язлива картинка була про літак, який бомбить. Він розумів, що літака немає, але тільки виходив на подвір’я – все, літак. Він дуже хвилювався з цього приводу, вважав, що він збожеволів. Але поступово заспокійливі вправи дали результат – він вийшов з погребу».

Оксана Донцова також згадує приклад місцевих мешканок похилого віку. Вони перебували в стресовому стані після обстрілів, запитали, що потрібно робити. Пані Оксана порадила найпростішу вправу – «метелик».

«Треба почергово плескати себе по правому та лівому плечах, або так само по ногах. Якщо рук немає, або зайняті, можна язиком торкатися правої та лівої щік, і очима можна водити. Головне, щоб це були ритмічні рухи. Буває, коли людина так плескає по ногах, ми кажемо, що вона нервує, але так вона заспокоюється. То ці жінки ще запитали, скільки той «метелик» робити, я порадила тоді, коли згадають про цю вправу. І вже наступного разу ці жінки виглядали бадьоро, дякували за вправу», - розповідає психологиня.

Крім того, ефективним у боротьбі зі стресом є антистресове дихання. Коли дихаємо не грудьми, а животом. Вдихати потрібно носом, повільно видихати ротом. Існує також спеціальна вправа, яка називається «кольорові дихання». Коли ми уявляємо, що вдихаємо повітря нашого улюбленого кольору, і воно ніби заповнює нас з голови до п’ят. А видихаємо ніби забруднене повітря, яке містить весь негатив, повільно видихаємо, з думками, що позбавляємось всіх тривог.

«Також дуже добре спрацьовують непрямі форми роботи з дітьми. Ми на них не тиснемо, не випитуємо, даємо звикнути, адже діти – особливо вразлива категорія. Тому вони просто малюють у групі. І десь на 3-4 занятті діти починають розкриватись. Питають одне в одного : «А де ти народився?» - «А я в Донецьку народився, але не жив там». Такі методи дуже допомагають у роботі», - підкреслює пані Оксана.

Розповіла психологиня й про внутрішній ресурс та необхідність його збереження та відновлення. Тому акцентує увагу на шкоді, якщо говорять, що війна завершиться швидко, мовляв, ще два-три тижні.

«Це як біг на коротку та на довгу дистанцію. Якщо ми знаємо, що бігти недовго, наш внутрішній ресурс закінчується там, де закінчується ця коротка дистанція. Прикладом може слугувати підготовка спецпризначенців у США. Вони біжать 15 кілометрів, і коли долають дистанцію, їм кажуть «ще 5 кілометрів». А все, ресурс закінчився, він був розрахований лише на 15 кілометрів. Так і у нас: коли знаємо, що скоро все завершиться, ресурсу не вистачає на продовження. А якщо ми розуміємо, що все надовго, то ресурс розподіляється ніби рівними долями на довгий період», - зазначає Оксана Донцова.

Роботу з ВПО та місцевими у Центрі проводять спільно, це сприяє взаємодії та взаєморозумінню. На думку Оксани Донцової, ще один важливий фактор допомагає нам адаптуватись до стресових ситуацій – досвід стратегії виживання:

«Цей досвід вже переживали наші дідусі та бабусі, наші предки. Тому виживати ми добре вміємо, от жити добре не вміємо. Але навчимося, бо ми всі – переможці!»

Матеріал створений під час престуру Сумщиною від Харківського пресклубу.

Читайте також: батьки дітей з інвалідністю можуть взяти двотижневі «відпустки».

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Тетяна Щербатюк