Як «Тор» працює та рятує життя на полі бою

Олег – старший солдат, парамедик взводу, має позивнй «Тор». У його сім’ї всі чоловіки стоять на фронті, захищають територіальну цілісність України. Батько служить у лавах ЗСУ, тесть – у його батальйоні, а дядько перебуває на реабілітації після поранення, а шурин – на Авдіївському напрямку. Про це повідомляє I-VIN. INFO з посиланням на допис у Фейсбуці «120 бригада територіальної оборони ЗСУ».

Позивний Тор дали Олегу на честь слов’янського бога грому – ще до повномасштабного вторгнення під час перебування в Азовському цивільному русі національної єдності й соборності. Раніше до війни працював автомеханіком, будував дороги в Дніпропетровській області. Повномасштабне вторгнення росії застало його вдома. Тоді він приїхав у відпустку. Його з криками розбудила дружина. А потім вона проводжала з тримісячною донечкою на руках. Саме їх, своїх рідних і свою землю він і пішов захищати 25 лютого 2022 року.

Медицині навчався ще на строковій службі. Він пройшов навчання з Королівськими силами Британії, а потім – підготовку у своєму підрозділі. Після цього Олега призначили на посаду бойового медика взводу. Програма була та сама, але наші навчання були зрозуміліші, без подолання мовного бар’єру.

Перший раз, коли застосував знання з медицини, запам’ятався на все життя. Минулого року на Донеччині близько села Долина надавав медичну допомогу хлопцеві з осколковими пораненнями. Тор нещодавно повернувся з побратимами з Бахмута. Там здобув новий досвід. Працював так, аби не нашкодити ні пораненому, ні собі.

«Медик зізнається, що і морально, і фізично на полі бою складно. Дається в знаки втома, бо міські бої дуже інтенсивні, забирають багато сил і фізичного здоров’я. Під обстрілами потрібно найперше зупинити масивну кровотечу, а потім за можливості витягнути пораненого. Дуже багато залежить від того, як побратими допомагають надавати медичну допомогу, бо самому впоратися важко, не вистачає ні рук, ні часу, а час – це життя», - йдеться у дописі.

Окрім цього, медикам теж потрібна допомога: прикрити вогнем, якщо треба забрати бійця, пересунути його, дістати медикаменти. На думку парамедика, головне не боятися, мати холодну голову й не думати одразу про поранену нерухому людину, що вона загинула. Варто використовувати останній шанс, щоб її врятувати. А для такої справи потрібна практика. Додає, можна все знати, але має бути ще й характер, підготовленість і хоч трішки досвіду.Вижити й рятувати інших йому допомагає злість на ворога. А ще великою підтримкою для них є його командир.

«Треба більше злитися й не забувати про власну безпеку, бо ціна цьому – життя», – радить досвідчений бойовий медик.

Нагадаємо, уламки та робота ППО: російські окупанти здійснили нічну атаку по Україні.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото:взято з допису