Як українці виживали під час Голодомору

Щорічно в останню суботу листопада вшановують пам'ять жертв Голодомору. Цього року цей день припадає на 26 листопада. І саме цього дня о 16.00 треба запалити свічку пам'яті за усіх, хто загинув під час Голодомору. Теперішня війна в Україні теж є геноцидом по відношенню до українського народу з боку РФ, як і під час Голодомору. Як саме вдавалось виживати нашим предкам в ті страшні роки, розповіла для I-VIN.INFO вчителька з історії та правознавства Кирнасівського ліцею Тульчинської територіальної громади Вінниччини, дослідниця Голодомору Валентина Жорновецька.

За словами пані Валентини, для України найжорстокіший Голодомор був у 1932-1933 роках. Якщо порівняти з двома іншими, що були у 1922-1923 та 1946-1947 роках, то в ці періоди не було людоїдства.

«У 1932-1933 доходило до канібалізму. І він дійсно існував. Дуже багато є спогадів від очевидців, які можна прочитати з книги «Скорботи». Вона є, напевно, в усіх школах і бібліотеках. Засвідчено було факти, що батьки їли своїх дітей. І так було в усіх областях, яких охопив голодомор», - каже Валентина Жорновецька.

Звісно, люди знаходили способи як вижити. За таких жорстоких умов вони намагалися пекти хліб, готувати з різних рослин та інше.

«Раніше мило було, яке використовували у приготуванні, для клейкості. Зерна не мали, тому брали рослини. Їх дрібнили, додавали до мила і так готували їжу», - розповідає Валентина.

Щоб вижити під час голодомору, українці їли все, що можна. Їжі як такої не було. Через це вони були змушені придумувати способи, як і з чого приготувати. Наприклад, у зібраних пані Валентиною свідченнях, люди пекли млинці з цвіту акації. Через голод вимирали цілими родинами. За свою працю кошти не одержували. А якщо під час роботи на полі піднімали навіть декілька колосків жита, їх відсилали до Сибіру. Багато голодних та хворих людей помирало прямо на дорогах. До того ж, були й інші, хто не мав сили похоронити загиблих. А у багатодітних сім’ях могли з’їсти наймолодших дітей.

Як каже Валентина Жорновецька, зараз кожен батько та мати намагається дати своїй дитині все найкраще, що є. А в ті важкі часи людей довели до канібалізму.

«По городах збирали картоплю та буряки, які були. Коли навесні земля розмерзалась, збирали те, що залишилось. Шукали їжу в сусідів, тобто, і крадіжки були. Все було. У людей ніби розум від голоду віднімало, це дуже страшно - коли голод забирає людське в людини», - зазначає дослідниця.

На її думку, ті події є чимось схожим до теперішніх. Люди знову вимушені придумувати способи, як приготувати їжу без світла. А українці, які знаходяться в окупації, проходять схожі випробування, що були за часів Голодомору.

«Зараз через вимкнення світла продукти в холодильній камері швидко псуються. І так само у магазинах. А на окупованих територіях зараз відбувається справжній геноцид. Ця війна є повторенням того, що було раніше. Все повторюється, що було за часів Голодомору та Другої Світової війни», - зауважує Валентина.

Додає, зараз так само жахливо потерпає від геноциду та продуктової кризи Маріуполь. Діти Валентини Жорновецької виїжджали з Маріуполя на початку війни. А інші родичі, які залишились, мусили виживати у цих реаліях.

«Наші родичі мали перепродувати продукти з морозилки, бо не могли за що купити їжу. Також люди пили брудну воду, бо іншої не було. А це призводить до різних хвороб та кишкових захворювань. Так само багато болячок було і під час Голодомору», - розповідає дослідниця.

Наразі в День пам’яті жертв Голодомору о 16:00 запалюють свічку пам’яті. У школах можуть проводити ознайомчі уроки, лінійки, заходи. А на класній годині розповідають історію про Голодомор.

«У школі ми будемо робити плакати та вироби, колоски пам’яті до цього дня. У нашому селі є пам’ятник жертвам Голодомору. І з черговим класом з нашого ліцею, ми ставимо кошик з квітами до цього пам'ятника», - зазначає вчителька з історії.

Нагадаємо,«Голодомор 1933-го і сьогоднішня війна є складовими московської політики геноциду нашої нації»: вінницький історик.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Головне фото: www.slovoidilo.ua

Фото надано Валентиною Жорновецькою