Мешканці Вапнярської громади підтримують родини військових

Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило звичний уклад життя людей. Мешканка Вапнярської громади, що на Вінниччині, Наталя Слободян ініціювала волонтерський напрямок у своїй роботі. Вона — завідуюча сільським Будинком культури у селі Високе та керівниця гумористичного колективу бабс-бенд «Булочки». Ще за часів пандемії коронавірусу вони перейшли на роботу онлайн, адже деякі концерти вимушено відмінились. А з початку війни, коли діяльність колективу була не така затребувана, на базі клубу жінки організували плетіння сіток і збір допомоги для ЗСУ та переселенців, повідомляє I-VIN.INFO.

«До війни я займалась своєю основною діяльністю як завідуюча сільським Будинком культури. Як тільки стала на цю посаду, організувала колектив жінок, який працює в гумористичному напрямку. Ще з юності писала різні сценарії та вірші-гуморески. Відтак, ми виступаємо на сцені з різними мініатюрами і танцюємо. Коли ж розпочалось повномасштабне вторгнення, ми лише два дні посиділи вдома, але потім вийшли на роботу, зробили відповідне оголошення і розпочали волонтерську діяльність. Просто зрозуміли, що сидіти на місці дуже важко, бо така робота допомагає не впасти у зневіру», - каже керівниця гумористичного колективу бабс-бенд «Булочки» Наталя Слободян.

З того моменту й триває їхня волонтерська робота. Спочатку пункт збору допомоги був у клубі, але там трохи холодно, то наразі люди приходять до старостату. Крім того, мешканці громади можуть теж приносити різну допомогу й до деяких магазинів. Наприклад, з останнього були консервні банки.

«Обсяг волонтерської допомоги трохи зменшився і запал у людей вже не такий, як був на початку війни. Та це було прогнозовано. А в перші тижні люди несли всього так багато, що інколи не знали, куди це завантажити. І між собою обговорювали, що може настати момент, коли потрібно буде принести якусь допомогу, а таких обсягів не буде. Ось тоді й доведеться думати, де і кого просити. Можливо, є люди, які не дуже хочуть допомагати. Таким легше сказати, що хтось краде ту їхню допомогу, тому вони й не дають нічого. Але той, хто працював на початку війни, бачить справжні потреби. А вони не завершуються, а, навпаки, збільшуються. Ми ж щодня ходимо в магазин по хліб і нам навіть на думку не спадає, що ми вже його їли навесні. Так само і на передовій наші хлопці постійно потребують дуже багатьох речей. Якщо хтось прислав якусь закрутку на початку війни, це не означає, що зараз цього не потрібно», - розповідає Наталя Слободян.

Проте додає, що коли вони завантажують бус на певний напрямок фронту, то головне правильно розповісти про це. Тоді односельчани завжди підключаються. Для прикладу, у них в селі є захисники, яким неодноразово намагалися адресно надавати допомогу. Але зазвичай вони відмовляються. Тому мешканці громади збирають на щось більш глобальне: тепловізор чи іншу техніку.

«Якщо говорити про діяльність нашого гурту, то ми її не припиняли. Це завжди команда жінок, яка підставляє мені плече. Ми традиційно колядуємо, маланкуємо. Цього року, звісно, менше. Але зажди намагаємось зібрані кошти направити для допомоги сім’ям військових. Так, до речі, було і до повномасштабної війни. І така допомога надається не лише грошима, а й випічкою чи консервацією. Це ж стосується й звичайних односельчан, які потребують якоїсь допомоги. І учасниці нашого колективу є першими, хто приносить потрібні речі. Ще й збір по селі організовують».

Жінка пригадує, що до Дня Святого Миколая вони задумали завітати до сімей, чиї чоловіки пішли воювати. У селі Високе понад 30 таких родин.

Пані Наталя разом зі своїм сином Дмитром та старостою села переодягнулись у тематичні костюми, щоб привітати родини бійців. Зауважує, що особливо їм раділи і із захватом сприймали у сім’ях з маленькими дітьми, адже такого сюрпризу ніхто не очікував. Вони підготували маленькі символічні подарунки, кошти на які збирали організацією різних новорічно-різдвяних заходів. До цього долучились й небайдужі люди, які вирішили спекти печива або ж зробити мило ручної роботи.

«Звісно, у кожної людини може бути вигорання чи втома, але не можу сказати, щоб у нас колись руки опускались. Я не така людина, яка може впадати у відчай, і зібрала біля себе подібних ініціативних та активних людей. Навіть якщо є короткострокова перерва в наших різноплановій діяльності, запал моїх колег не зникає ні на мить. І мої колеги абсолютно мені довіряють. Наразі ми знімаємо короткометражні відео, то дівчата навіть не розуміючи, яким має бути кінцевий результат, роблять все, що попрошу. Я радію з того, що їм це подобається. Адже ми працюємо для інших людей, а це вдвічі приємніше», - зауважує Наталя Слободян.

Читайте також, «Зателефонували з Польщі і сказали забирати машини»: волонтер з Вінниччини про допомогу ЗСУ.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: взято з соцмереж.