Олександр Скорук з Вапнярської громади співпрацює з численними європейськими організаціями

З 2011-го по 2019-й роки волонтер Олександр Скорук служив в армії. Згодом він створив ветеранську спілку, а з 2020 року розпочався його волонтерський шлях. Цьогоріч він був у Лимані Донецької області вже на другий день після деокупації. Також побував у звільнених містах Харківської та Херсонської областей, а 25 лютого завозив дві машини гумвантажу бійцям у Бучу Київської області. I-VIN.INFO поспілкувався з волонтером, котрий родом з Вапнярської громади Вінниччини, аби дізнатись, які наразі найбільші потреби у військових та чи зменшились обсяги волонтерської діяльності.

«Перша моя поїздка у 2020-му році була до міста Бахмут Донецької області. Тоді ми просто відвозили два буси гостинців для військових до Дня Святого Миколая. На той час бійці були більш-менш забезпечені всім необхідним. Потім я переїхав до Львова, де займався автомобільним бізнесом. Але 24 лютого о пів на 5 ранку до мене зателефонував батько моєї дівчини, який тоді служив в армії, і сказав, що почалась війна. Опісля я поїхав на роботу, звільнився і ми вирушили додому, на Вінниччину. Пам’ятаю паніку людей, адже наш район розташований поблизу Придністров’я. Навколо цієї невизнаної республіки «розганяли» багато суперечливих новин, і люди вважали, що звідти може розпочатись напад. Згодом усі заспокоїлись і зрозуміли, що це працює ворожа пропаганда. Вже з березня моя волонтерська діяльність набрала обертів», - пригадує атовець, учасник бойових дій та волонтер Олександр Скорук. Каже, що хотів на фронт, але у військкоматі кілька разів відмовляли через стан його здоров’я.

Одного разу до нього зателефонували знайомі, вихідці з села, які працюють за кордоном, в Литві (місто Каунас), запитували, чим можуть допомогти. Олександр сказав, що була потреба в грошах для купівлі автомобіля на ЗСУ. Через три дні йому зателефонували знову зі словами: «Можна приїжджати забирати машину».

Потім щомісяця їм передавали одну-дві машини, почала налагоджуватись співпраця з литовськими та польськими організаціями. Відтак, на Вінниччині цим займається Олександр разом з другом та кумом, у Литві їм допомагають ще чотири людини, а у Польщі – батько чоловіка разом з працівниками організації, де він працює.

«На початку волонтерської діяльності у нас було багато розчарувань. Нам телефонували з різних номерів з проханням пригнати машину чи перевезти гуманітарку. Був випадок, коли ми пригнали 25 тонн гуманітарки для військових госпіталів, а через місяць дізнались, що все продали. Потім через СБУ почали знаходити головних лікарів і розбиратись. Відтоді ми вирішили перейти на схему роботи, коли процес контролюємо самостійно від початку до кінця. Так і продовжуємо працювати надалі», - каже волонтер.

Якщо раніше машини возили усім бригадам згідно з їх потребами, та наразі коло осіб зменшили. Як голова ветеранської спілки, пан Олександр намагається допомагати й односельцям, які теж воюють і знаходяться вони фактично в одній зоні відповідальності (Авдіївський та Бахмутський напрямки, трохи Харківський). Це більше 400 людей, тобто, 8-9 бригад, котрим вони завозять необхідні речі індивідуально, адже знають ще з 2014 року: «Якщо завести гуманітарку просто в бригаду, то її ніхто не отримає»:

«Була ситуація, коли я завіз гуманітарку на склад. Пройшло два місяці. Коли їхав через те місто на Херсонський напрямок, набрав хлопців запитати, чи є чим «підгрузити». Приїжджаю і розумію, що це ще та гумдопомога, яку привозив я два місяці тому, та вже було трохи надібрано. Запитав, чому так. Відповіли, що до них по дорозі заїжджають іберуть. Але ж не в кожного є така можливість».

Так, у військових залишається потреба у всьому. Кожному потрібен тепловізор, прилад нічного бачення і особливо велика потреба в дронах (в тиждень можуть втрачати 10-15 дронів). Але так само залишається потреба в медикаментах, теплих речах, взутті чи спальних мішках. Для прикладу, військові, які брали участь в одному з останніх боїв за Соледар, просили їжі та води.

Про цивільних їхня волонтерська спільнота теж не забуває. Під час останньої поїздки вони привезли до дитячого будинку подарунки, а цивільним по дорозі роздавали теплі речі та ковдри.

«Сьогодні зібрати кошти на щось досить складно. Якщо це близькі люди бійцям, які зацікавлені в цьому, вони активно працюють для допомоги. Проте ми збором коштів намагаємось не займатись. Мені простіше зателефонувати комусь, сказати, що потрібно і вони все вирішують на місці. Нещодавно нам зателефонували і сказали, що є три машини, які хочуть подарувати ЗСУ. Ми їх вже забрали. Тепер відремонтуємо та пофарбуємо. Наразі очікуємо ще четверту машину з Литви і гуманітарну допомогу. Все це відвеземо на Авдіївський напрямок. З Фінляндії, для прикладу, колись доводилось привозити й прилади нічного бачення. Допомогу розвозили приблизно разів 40, але в нас залишається проблема з наявністю звичайного бусу для розвезення будь-якої допомоги. Доводиться позичати», - розповідає Олександр Скорук.

Він додає, що на Вінниччині є багато волонтерів і всі співпрацюють, коли виникають певні проблеми. Водночас зауважує, що й волонтерам стає важче. Є ті, хто хоче допомагати, але вони не доводять справу до кінця – не їдуть адресно до бійців.

За його словами, значних проблем під час перетину кордону немає. Та у випадку, коли машина на транзитних номерах, її на польському кордоні не пропустять поза чергою. Потрібно ставати в чергу з іншими людьми, які везуть машину на розмитнення, а з черги у три кілометри пропустять лише три людини. Олександр пам’ятає, що напередодні Нового року він віз джип для бійців ЗСУ з усіма дозволами, а у черзі простояв три дні. Улітку доходило й до семи днів, хоча раніше, незважаючи на чергу у 20 кілометрів з нульовим розмитненням, усі пропускали:

«Звісно, у Європі зв’язки хотілось б розширяти, адже там великий обсяг гуманітарки. Буває, що не завжди всі ті речі дуже потрібні, але їм знаходиться застосування для всіх потребуючих. Втім, європейці передають, але не знають, куди саме йде гумдопомога, хто її отримує. Тому, коли ми зробили відео, як бійці отримали допомогу, їм це надзвичайно сподобалось. Тоді вони передали мінометну батарею і хлопці на кожній батареї написали назви волонтерських та благодійних організацій. Потім європейці цим дуже пишались».

Наразі, щоб забезпечити аеророзвідку 9 батальйону 59 мотопіхотної бригади дронами для виконання бойових завдань, волонтери оголосили збір:

«В цьому батальйоні захищають територіальну цілісність України наші вапнярчани!». 

Реквізити картки - 4149499135655338, Романова Юлія Андріївна. 

Усі охочі можуть доєднатись до збору коштів.

Нагадаємо,у столиці США обговорювали медичну допомогу для Вінниці.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото:зі сторінки волонтера у Facebook