Як майстри з різних куточків Вінниччини вражали на Етно FoodFest «Мамалига VS Банош»

На прикордонній території України з Молдовою, а саме - на Вінниччині в селі Студена, провели перший Етно FoodFest«Мамалига VS Банош». Окрім запашних страв та яскравих виступів, захід дивував талантами різних майстрів, які приїхали у Студенянську громаду 3 жовтня. Інформаційна Вінниччина дізналась про їхню творчість і ділиться секретами їхньої майстерності.

На Етно FoodFest «Мамалига VS Банош» свої страви, історію та творчість представляли різні територіальні громади і села. Наприклад, представниця Вапнярської територіальної громади Галина Філіпенко розповіла про творчість їхнього різьбяра Ігоря Філіпенко. Чоловік вирізає по дереву близько 15 років. Деякі роботи виконані в геометричній різьбі. Також Ігор володіє технікою об’ємної різьби. Було багато представлено перших робіт, яким більше 10 років.

Також від цієї ж територіальної громади представили ляльки-мотанки, виготовлені Ольгою Палагнюк. Майстриня розповіла, що кожна її робота особлива та має певне значення. Наприклад, є ляльки спеціально виготовлені для свята Івана Купала, або народно-обрядові. Деякі з них вважаються берегинями роду і прикрашають їх старовинні коралі, вишиті рушники та інші різні символи.

«Кожна лялька має сакральний сенс, тому що в ній є жіночий і чоловічий початок. Наприклад, низ - це чоловічий початок, а верх - навпаки. Проте, кажуть, куди шию поверне лялька-жінка, так і буде. Лялька-мотанка готується для конкретного випадку і має свою функцію», - розповіла майстриня з Вапнярки.

Окрім цього, облаштували окреме місце для майстрів, на якому вони презентували вироби з кераміки, скульптури та інші. На цій локації Інформаційна Вінниччина зустріла скульпториню Наталію Пахар з села Студена. Вразила вона тим, що свої роботи вона робить з цементу, переважно взимку, коли має час. Для Інформаційної Вінниччини вона поділилась своїм секретом, як надати цементу певної форму.

«Всі ідеї дивлюся в Інтернеті. Переважно беру їх як шаблон, але завжди додаю щось своє, тобто, повністю ніколи не копіюю. Потім з підручних засобів, що вже не потрібне і що здебільшого викидають, роблю форму і заливаю цемент. Потім можу використувати тканину, змочену в цемементному розчині, м’яку метелаву сутку чи проволку. Потім наношу цементний розчин, а коли висохне, руками роблю форми. Буває, настільки хочеться відчувати всі детальки скульптури, що можу працювати без рукавичок. Проте це погано впливає на шкіру рук, тому беру такі рукавички, аби краще ліпити», - розповіла Наталія.

Також вона додала, що після того, як висохне повністю виріб, вона розмальовує його акриловими фасадними фарбами. Здебільшого прикрашає скульптурами свій садок. Часто і сусіди Наталії мають на дворі її роботи. Також вона зазначила, що відвідувачі часто підходять, роздивляються та хвалять її роботи. Скульпторка навіть не очікувала отримати настільки приємні відгуки, адже звикла бути непомітною, тому дуже рада, що представила свою майстерність на фестивалі.

На тому ж майданчику для майстрів Інформаційна Вінниччина зустріла Тиндюк Ніну Омельянівну, яка виготовляє короваї. Вона розповіла, що ще з дитинства любила ліпити з тіста, адже батько був кухарем і вона підглядала за його майстерністю. Маленькою вона допомагала робити вареники та часто видумувала з тіста фігурки. А 20 років сама пече короваї, відколи навчилась цьому у старших.

Використовує стандартні продукти, але додає все на око. У своєму селі Болган тільки вона займається такою справою. Каже, що поганим людям не можна їх пекти, адже не вийдуть добрими. Ніна Омельянівна розповіла, що навіть, коли в свої молоді часи допомогала пекти на весілля короваї, то тодішні хазяйки всіх виганяли з кухні та хати, аби не дивились. Її короваї замовляли не тільки місцеві жителі села Болган, а ще у Гайсині та навіть Молдові. Вона часто ділиться рецептами та не приховує їх.

«Якось поділилася я рецептами солодкого з жінкою із Томашполя. Вона все записала, все як треба. Готувала там в себе вдома. Потім, коли приїхала, то каже, що робила як написано, але все одно не такі добрі, як в мене. Ви знаєте, навіть коли тісто замісила, я вже бачу, яке воно в руках і що з нього вийде», - розказала Ніна Тиндюк.

Розповіла кухарка й про місцеві традиції свого села. Наприклад, весільні короваї називаються жевними. А для свята молодих Ніна Тиндюк ліпить голубашиків, які нанашки, тобто, вінчальні батьки, мастять медом та на вінчання дають молодим. Також вони роздають всім коровай, политий медом, а гості свята дають за це гроші. І ще на весілля печуть великі калачі, з якими танцюють. На 2 короваї та 2 калачіНіна Омельянівна може витратити 3 літри молока, 20 яєць, пачку маргарину, а борошно кидає на око.

Окрім цього, дивували своїми нарядами різні територіальні громади. Більшість з них були у вишиванках, спідницях та традиційних прикрасах. Наприклад, жителька Студенянської територіальної громади та директорка місцевого Центру культури та дозвілля Юлія Рибонька розповіла про одяг всього колективу. Як виявилось, цим сорочкам близько 40 років, а збереглися й до сьогодні. Для колективу їх виготовили на замовлення живими руками.

«Вишили на тканині великим хрестиком візерунком від плеча до низу. В давнину такий спосіб вишивки вважали символом захисту. Саме тому раніше так вишивали сорочки на всю довжину рукава для жінок, ніби як мати захищає свою дитину. Це був такий талісман та оберіг», - розповіла пані Юлія.

Також вона виготовила для всіх цікаві аксесуари на голову. Бруньки калини не тільки символ Україну, а ще й їхнього колективу «Калинове гроно». Про своє вбрання розповіла старша учасниця Раїса.

«Насправді я з 15 років виступаю у цьому костюмі, а зараз мені 55. Саме у цих сорочках. А наші спідниці ще «старші», ніж вишиванки. Навіть приблизно їх вік сказати не можу», - поділилась учасниця колективу.

Дехто вражав не тільки майстерністю, а ще й вмінням складати пісні. Жителька села Гонорівка Студенянської територіальної громади Тамара Василівна Маркевич спеціально до дня фестивалю написала пісню про мамалигу.

«Мені дуже легко вдалось написати цю пісню. Трохи балуюсь віршами, тому труднощі й не виникали. А співали під баян, а музику мені допомогли написати. Хотіли представити сам фестиваль. Раз це дійство про їжу, тому і писали про мамалигу», - розповіла представниця громади.

Прикрасили локації й традиційні дідухи, ляльки з пшениці, калина, квіти, глечики, тюки та інше.

Фестиваль пройшов під гаслом «Смакуй українське! Люби українське! Цінуй українське!»

Проект «Міжнародний Етно FoodFest «МАМАЛИГА vs БАНОШ» реалізовується в рамках Конкурсу Вінницької ОДА з визначення програм (проєктів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства для виконання яких надається фінансова підтримка, під патронатом голови Вінницької ОДА.

Організатор: Єврорегіон «Дністер».

Нагадаємо, на Міжнародному Етно FoodFest всі гості насолоджувались українськими піснями

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Руслана Сивак та Ірина Басенко