Вінничани вшановують пам'ять бійців, які бились під Крутами 29 січня 1918 року

Сьогодні, 29 січня, українці вшановують Героїв битви під Крутами, яка відбулась у 1918 році. Тоді біля залізничної станції Крути тривав 5-годинний бій між 4-тисячною армією російської Червоної армії під проводом есера Михайла Муравйова із загоном київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», в якому нараховувалось близько 500-600 вояків. Онлайн-видання I-VIN.INFO дізналось про історичні факти, пов’язані з цією битвою, та поспілкувалась з вінницьким істориком про подальший хід подій у 1918 році.

Під час Першої російсько-української війни у січні 1918 року більшовики розгорнули наступ проти Української Народної Республіки. Росія була не готова миритися з самостійництвом України і всіма можливими силами прагнула повернути її територію. Загони Муравйова нанесли основний удар на залізницю Харків-Полтава.

Тоді більшовикам вже 20 січня вдалось захопити Полтаву. Серед українців цей напрям охороняв Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою. На той час вони до останнього боролися за кожне місто та залізничну станцію. Українці навіть пошкодили залізничну колію, аби більшовики не могли пересуватись далі. Проте червоноармійці перейшли на бахмацький напрямок. Його обороняв загін Першої української юнацької школи імені Богдана Хмельницького. А їхнім командиром був 27-річний сотник Аверкій Гончаренко. У складі чотирьох сотень (по 150 чоловік) юнкерів і 20 старшин, на озброєнні мали 18 кулеметів.

Бійці були виснаженні, бо перебували на позиціях вже декілька тижнів, потребували підсилення. Під час різдвяних свят частина самотужки повернулась до Києва на відпочинок та за допомогою. Взявши це до уваги, «червоні» захопили Бахмач. Приблизно з трьома тисячами бійців, маючи два бронепотяги, артилерійську батарею, більшовики готувались до наступу на Київ залізницею Бахмач-Ніжин-Дарниця під командуванням Муравйова.

Тоді українці відступили до станції Крути. Там вони посилились бронепотягом під командою сотника Миколи Ярцева і залізничною платформою з гарматою і кулеметом сотника Семена Лощенка. В цей час у сьогоднішній столиці України почали формуватись добровольчі загони для оборони від більшовиків. Створився полк залізничників, полк Вільного козацтва, бойовий курінь київської організації УПСР, курінь Українського народного університету, курінь Січових стрільців.

28 січня ввечері на станції Плиски відбулась невелика перестрілка з українським бронепотягом та більшовицьким загоном. Тоді «червоні» відступили, бо втратили свого командира, а українці повернулись на станцію Крути. Вже трохи пізніше більшовики повернулись на Плиски, проте наших там вже не було. Не зорієнтувавшись у назвах, у Москві донесли про взяття Крут.

Вже 16 січня за старим календарем, а 29 січня за новим, о 4 годині ранку повернулись до Крут юнаки першої української військової школи, які раніше поїхали до Києва. З ними прибув Студентський курінь, який налічував більше ста студентів, гімназистів, слухачів фельдшерської школи. Багато хто з них не мав бойового досвіду. Проте найгіршим було те, що у них була погана військова екіпіровка, адже всі сили і бійців спрямували на полтавський напрямок, де очікували наступ більшовиків.

Студентів відправили на найбезпечнішу ділянку, до крайнього лівого флангу, якомога далі від залізниці та епіцентру сутички, що розпочалась на світанку. Більшовики мали набагато більше військових і зброї. Їх наступ вдавалось стримувати кулеметним вогнем, проте через їхню чисельну перевагу натиск ворогів не послаблювався. Аверкій Гончаренко згадав, що рятувало «тільки слабе темпо його наступу». Ця перестрілка була до вечора, а більшовики так  і не перейшли до вирішальної атаки.

Проте потім стало відомо, що у Ніжині курінь імені Тараса Шевченка (налічував близько 8 тисяч осіб) заявив про підтримку червоних військ. Крутянці опинились під загрозою оточення, тому командувач Гончаренко наказав усім підрозділам відступати. На жаль, було мало зв’язкових, через це наказ про відступ надійшов пізніше, або взагалі не надійшов до Студентського куреню. Чотири сотні військових повантажились у поїзд, який очікував за два кілометри від станції. Тоді вночі він не дочекався всіх і поїхав.

Потім стало відомо, що студентська чота збилась з орієнтиру і прийшла на станцію, коли на ній вже були червоноармійці. Через це близько 36 осіб потрапили до полону. З них відразу на станції розстріляли 27 бійців, двох замордували пізніше, шістьох відправили до харківського шпиталю, одного відпустили. Потім події склались так, що 9 лютого більшовики захопили Київ.

Про цей бій під Крутами стало відомо вже 1 березня, коли вдалось звільнити столицю від рук Муравйова. За рішенням Центральної ради 19 березня на Аскольдовій могилі провели урочисте перепоховання загиблих. Частина тіл ідентифікована не була.

I-VIN.INFO поспілкувався з доцентом, кандидатом історичних наук Анатолієм Войнаровським. Як зазначив історик, битва під Крутами дала можливість успішно завершити делегації Центральної Ради переговори у Бресті з країнами, які воювали проти колишньої Російської імперії.

«Основною тут була позиція Німеччини та Австро-Угорщини, які кревно були зацікавленні у вирішенні українського питання так, як вони його бачили, так, як вони хотіли. На той час був елемент змагальності у Бресті між делегаціями. Це делегації Української Центральної Ради та української «маріонеткової» республіки під протекторатом більшовиків, яка теж називалась УНР. Досить такий хитрий хід. Мовляв, ось в Харкові проголосили Українську республіку, а та, що в Києві, не є Українською республікою», - зазначив Анатолій Войнаровський.

Додає, важливим гравцем на переговорах у Бресті була більшовицька Росія, яка прагнула по-своєму вирішити питання з Україною. Завдяки зовнішньополітичній підтримці країн, які в ті часи були доволі потужними на міжнародній арені, Центральну Раду визнали як уряд, і надали можливості для подальшого розвитку.

«Подвиг Крут став своєрідним символом для молодого покоління тих часів. Відбулось перепоховання бійців, що загинули. Відповідно, це була реакція на вшанування патріотів та мобілізацію національно-патріотичних сил до подальшої боротьби, відстоювання ідейності національної державності. Учасники битви під Крутами готові були пожертвувати своїм життям заради вагомої ідеї. Сьогодні цей вчинок є спонукальним до волі та жаги життя, боротьби за незалежність України», - наголосив кандидат історичних наук. 

Нагадаємо, у Вінниці відбувся перегляд фільму «Крути 1918».

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: istpravda.com.ua