Микола Степаненко запевняє, що цей вислів став популярним завдяки ситуативно-маркованою анормовативністю

Популярність і розповсюдженість вислову «руській воєнний корабль, іді на…» поступово згасає. І цьому є пояснення, переконаний відомий мовознавець з Полтави Микола Степаненко. Він розповів, чому ця фраза так стрімко увійшла у лексичний вжиток українців і в чому парадокс мовних змін під час воєнного часу, повідомляє І-VIN.INFO.

«Ми всі пам’ятаємо події на острові Зміїний, після чого всім відомий вислів набув шаленої популярності. Його повторювали всі, його писали повсюди. Але, здається, настав час, коли він поступово виходить з активного мовлення», - говорить доктор філологічних наук, професор Полтавського національнорго педагогічного уніеврситету імені Короленка Микола Степаненко.

Мовознавець запевняє, що такий вислів не притаманний нашій мові, але в умовах російської агресії проти України він прижився:

«Це засіб вербалізації стану цілого народу під час воєнного часу. Емоційна напруга й спричинила виникнення таких висловів. Є як фізичні, фізіологічні, так і мовні маркери суспільних подій. Мова все вербалізує і з’являється «руській корабель, пішов на…». Це досить цікаве явище. Мовознавці дискутують, норма це чи не норма? І визначають, що це ситуативно-маркована анормативність. Тобто, цей вислів зараз на часі, суспільство його підхопило, і він став тимчасово нетабуйованим, вільним для вжитку. А коли запит на нього зникне, він втратить свою актуальність і піде з лексики».

Від лайливої, брутальної, обсценної, табуйованої лексики ми зазвичай дистанціюємось, каже Микола Іванович. І увага до цього вислову сьогодні теж спадає.

«Але як атрибут війни, як маркер емоційного стану, залишиться. Крім того, маємо й інші мовні нововведення. Наприклад, ми сьогодні пишемо росія з маленької букви, це своєрідне применшення, приниження країни в наших очах. Так само як «на росії» – так писати не за правилами, але вони кажуть «на Україні», не правильно. Навіть в офіційних документах – а це діловий, консервативний, ретроградний стиль – присутнє «на росії». Це якраз інноваційні словоформи як реагування на воєнний час», - запевняє мовознавець.

Микола Степаненко зауважив, що табуйована лексика – це та, на яку суспільство наклало табу. У нас вона стосується батька і матері,у тюркських народів – тільки батька, у когось – тварин, у когось – собак, свиней. Також розповів про походження ненормативної лексики:

«Звідки виникли матюки? Здавна, за часів існування полігамного шлюбу. Тоді будь-який чоловік вступав в статеві стосунки з будь-якою жінкою, і вона не знала, хто саме батько її дитини. І коли чоловік казав «я… твою мати», він мав на увазі «я твій потенційний батько». Коли ж полігамні шлюби заборонили, матюки стали табуйовані».

В Україні лайка має інший формат. Це подекуди поетичні народні етноформи, зауважує мовознавець. І наводить приклади прокльонів баби Марусини із «Зачарованої Десни» Олександра Довженка:

«Святий Микола-угодник, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєї десницею, щоб він не їв моєї морквички, бодай тебе пранці та черви з’їли, бодай тебе шашіль поточила…»

Зазначає, що на відміну від наших сусідів, ми цнотливі, чесні, справедливі і дуже далекі від того градусу знедуховності, знеінтелектуальнення, яке притаманне їм. Та додає, що мат прийшов до них від інших народів, але сама манера спілкування насаджена ними самими. Як зауважує мовознавець, за язичництва матюкання не було, а християнство поставило перешкоди на цьому шляху. А в сусідів у вжитку було, і ми навчились цьому.

«У нас заматюшнена поезія, заобсценізована проза, заматюкована драматургія, засквернена публіцистика. У нас багато цього. І зараз ми констатуємо той факт, що увага до цього явища, яке виникло у 1990-х роках, сьогодні спадає. Суспільство це вже відкидає. Сьогодні ми вже наситилися цією недуховною поживою. І бравування матюками теж виглядає неестетично, у нас теж таке не приживається. А стається все тому, що у нас ніхто не фільтрує цей «базар», навіть у медійній сфері. У Франції, наприклад, за кожне оприлюднене запозичене слово платять великий штраф. А у нас це не врегульовано», - підкреслює Микола Іванович.

За його словами, відомий вислів про руській корабль обростатиме новими тенденціями, мовляв, ще й путіна туди приплетуть. Таким чином, утворюватимуться нові конструкції, які будуть певними індикаторами та маркерами сучасної доби. І такі процеси безумовні, адже мова мудріша від усіх, вона над нами. Вона все це фокусує, вкладає у словосполучення та парадигми. Відображає дійсність і, водночас, допомагає осмислити усі події.

Нагадаємо, в Глухівцях провели благодійний турнір на підтримку ЗСУ.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на нашТелеграм-канал.

Фото: Тетяна Щербатюк