Мешканцям Корабельного району Миколаєва та військовим надають допомогу з Волонтерського хабу

З першого місяця повномасштабного вторгнення рф в Україну в Корабельному районі Миколаєва запрацював Волонтерський хаб. Левову частку гуманітарних вантажів сюди привозять з Вінниччини. І-VIN.INFO побував у Волонтерському хабі та розпитав про його роботу.

Кілька приміщень у будівлі, де розміщений Волонтерський хаб, займають склади з ящиками, мішками, сітками тощо. Щодня тут формують індивідуальні пакунки для місцевих та вантажі для військових.

«Ми не просто збираємо типові набори, а кладемо у пакет лише те, що насправді необхідно. Телефонуємо людям напередодні і уточнюємо, чого вони потребують. Вже всі в нашому районі знають про нашу допомогу, то самі, буває, нам телефонують або повідомляють номер телефону своїх сусідів, рідних, знайомих. Як правило, це самотні люди, яким пенсії не вистачає, щоб прожити цілий місяць. Тому нам усі місцеві дуже дякують, називають нас добрими янголами», - розповідає волонтерка Олена Антоненко.

Разом з нею формуванням гуманітарної допомоги займається й Катерина Васільєва. Працюють у Волонтерському хабі також Наталія Шаповал, мати Олени Надія Гончарук та доньки Олени та Наталії – Олександра і Анна.

«У нас майже сімейний підряд, - жартує керівник Волонтерського хабу Дмитро Антоненко. – Тут моя дружина, теща і донька. Сказали, що не збираються вдома відсиджуватись, а теж щось вагоме для нашої перемоги робити. Ми доньку-десятикласницю хотіли евакуювати, але вона навідріз відмовилась. Мабуть, вони з Анею чи єдині діти на весь наш район. З кінця травня нас активно обстрілюють з артилерії, тому родини з дітьми повиїжджали. Але залишилось багато пенсіонерів та самотніх людей похилого віку, які дуже потребують нашої допомоги. Ми постійно питну воду розвозимо, тому що з кранів лише технічна тече. Кажуть, що цією водою навіть посуд не можна мити. І продуктами усім допомагаємо».

Волонтер додає, що Наталія Шаповал – доцент фізико-математичних наук, яка чудово плела маскувальні сітки та виготовляла «кікімори» протягом лютого, березня і частини квітня – у вільний час від онлайн навчання.

Військові теж надають свої запити. І для них складають «передачі», які вони забирають, коли випадає нагода. Нещодавно для облаштування бліндажів з Вінниччині привезли лісоматеріали і сільськогосподарську плівку.

«Це унікальна дороговартісна плівка, точніше, рукав (бо подвійна), її ширина – 10 метрів, довжина – 70 метрів. Наші сільгоспвиробники погодились передати, якщо ми завеземо не кудись на склади, а одразу бійцям у військову частину. Як бачите, вже забрали і повезли на передову, - вінничанин Григорій Росподнюк показує, як завантажують плівку в пікап.

Рідний брат Григорія служив у розвідувальному підрозділі. Йому б виповнилось 36 років 4 червня. Сталось пряме влучення з танка у автомобіль, де знаходились військові, всі загинули на місці.

«У нього залишились вагітна на сьомому місяці дружина і дитина. Їжджу сюди, бо тут наша вінницька бригада базується, і дуже багато є знайомих та рідних. Я не вважаю себе волонтером, просто небайдужа людина, яка хочу хоч якось допомогти армії. Роблю, що можу», -зауважує пан Григорій. І нагадує, що у 59-й бригаді служать переважно вінничани.

У військовій частині наголошують, що такий гуманітарний вантаж вони завжди раді приймати. Адже зараз на Миколаївщині наша армія поступово звільняє населенні пункти і бійцям потрібно закріплюватись на нових позиціях.

«А це значить – рити нові укріплення та будувати бліндажі. З таких міцних колод вийде гарне перекриття, а плівка дуже якісна, цупка, витримає і вологу, і вітер. Вона не порветься, не протече, якщо дощ. Нам таких побільше треба. Тому переказуємо нашим землякам: якщо є можливість, привозьте ще», - зауважують військові. Підкреслюють, що забезпечують їх добре. Отримують все, що потрібно. Єдине, що швидко «виходить зі строю» – одяг та взуття. Мовляв, в умовах бойових дій це зрозуміла річ.

Привезли з Вінниччини для військових також воду, продукти, медикаменти, предмети гігієни, засоби від комарів і кліщів та інше. Забезпечують з Волонтерського хабу водою, продуктами та медзасобами також лікарні – міську та дитячу обласну, завозять питну воду та продукти й для тероборонців.

«Перша гуманітарна допомога на самому початку війни прийшла нам із Польщі. Передали продукти, батарейки, речі першої необхідності, спальники для військових та інше. Але треба було цей вантаж доправити зі Львова до нас, - розповідає Дмитро Антоненко. – Я звернувся до свого колеги по банку (моє місце роботи до війни), який мешкає в Одесі і краще знає регіональних керівників з Вінниці та Львова. Так вийшли на Олега Брижатого з Лука-Мелешківської громади Вінницької області, він допоміг з логістикою, знайшов водія. Крім того, машину з Польщі по дорозі ще довантажували. Адже в ній було багато ковдр, а потреб аж таких у цих ковдрах не було, тому частину залишили в шпиталі, в дитячому будинку, а натомість завантажили інші потрібні військовим та мешканцям Миколаєва речі. Машина прийшла, а вже за два тижня Олег завантажив свій бус продуктами і сам приїхав до нас».

Возити гуманітарні вантажі у Миколаїв Олег Брижатий продовжує регулярно. Підключаються й інші волонтери та мешканці усієї Вінниччини. Розголос інформації про збір чергового гумвантажу призводить до того, що його кількість збільшується в рази. Наприклад, збирається одна машина, а натомість їде три.

«Тому не варто говорити, що волонтери вже втомились, що гуманітарну допомогу зібрати важко. Можу запевнити, що наш народ не перемогти – він готовий постійно допомагати армії, яка здобуває нашу перемогу, - переконаний Олег Брижатий. - Вінницькі підрозділи, в яких несуть службу мої друзі-односельці за кілька днів до повномасштабного вторгнення були передислоковані в Балту Одеської області. П'ятий мій волонтерський візит (чотири перших були до Маріуполя в 2015-му) був до Балти і Подільського. А за місяць їх передислокували в Миколаїв. І я поїхав до них спочатку під місто. Потім було знайомство з Дмитром в телефонному режимі. І всі наступні візити в місто Миколи ми поєднували відвідини своїх хлопців-вояків з відвезенням гуманітарної допомоги Корабельному прифронтовому району».

Нагадаємо, сапери з Вінниччини за п’ять днів розмінували на Миколаївщині 200 га поля.

Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.

Фото: Тетяна Щербатюк